Біологія 10 клас

Фотозвіти  прислати на вайбер +380969968375


02.09.2022
Вітаю вас з початком нового навчального року!
Бажаю успіхів у навчанні!

Прошу приєднатися за посиланням.








08.06.2022-10.06.2022
Тема. Повторення. 
Повторити вивчений матеріал та скласти 12 тестових запитань з відміченими відповідями.

03.06.2022
Тема.  Семестрова контрольна робота 

І. Виберіть одну правильну відповідь (0,25 бала)

1. Як називається процес розвитку кількох зародків з однієї зиготи?
а) партеногенез; 
 б) поліембріонія; 
 в) фрагментація; 
 г) брунькування

2. Злоякісна пухлина, що утворюється з клітин сполучної гематогенної тканини: 
а) лімфома  
 б) меланома  
в) саркома   
г)  карцинома  

3. Приклад двошарових багатоклітинних організмів:
а) комахи; 
 б) круглі черви; 
 в) плоскі черви; 
 г) кишковопорожнинні

4. Фаза розходження однохроматидних хромосом до полюсів клітини — це
а) профаза; 
 б) метафаза;
 в) анафаза; 
 г) телофаза

5. Генетично запрограмована загибель клітин — це
а) некроз; 
 б) мітоз; 
 в) апоптоз; 
 г) цитоз

6. Процес утворення жіночих статевих клітин називають:
а) сперматогенезом;
 б) гаметогенезом;
 в) оогенезом 
 г) цирозом.

7. Стінки гаструли складаються з:
а) одного шару клітин;
 б) двох шарів клітин; 
 в) трьох шарів клітин;
г) чотирьох шарів клітин.

8. Набір хромосом сперматозоїда дорівнює:
а) п; 
 б) 2 п; 
 в) 3 п; 
 г) 4 п  

9. Як називається органела сперматозоїда, що містить ферменти, необхідні для розчинення оболонки яйцеклітини? 
А ) центріоля  
 Б) мітохондрія 
 В) акросома 
 Г) вакуоля

10. Життєвий цикл організму – це:
а) період між однаковими фазами розвитку двох чи більшої кількості поколінь;
б) період між послідовними поділами в мітозі;        
в) процес утворення сперматозоїдів;
г) здатність живих організмів до самовідтворення

11. Партеногенез – це:
а) розвиток організму із заплідненої яйцеклітини;   
б) розвиток організму із незаплідненої яйцеклітини; 
в) розвиток організму із заплідненого сперматозоїда.

12. Процес формування органів у ембріона:
а) гаструляція; 
 б) органогенез; 
 в) дроблення; 
 г) ембріонізація.

II рівень
13. Які процеси належать до репаративна регенерації? 
(Виберіть усі правильні відповіді із запропонованих.) 
А) зростання кісток 
 В ) утворення рубця після травмування 
 Б ) утворення лейкоцитів      
Г ) оновлення клітин слизової оболонки кишечника  

14. Вкажіть правильну відповідь - «так» чи «ні»: 
А. Рухливість сперматозоїда не має значення під час запліднення.
Б. Стать майбутньої дитини залежить від чоловіка.
В. Онтогенез – це розвиток організму від народження і до смерті.


15. Завдання на встановлення відповідності 
Встановіть відповідність між біологічними поняттями та їх визначеннями:
1.  Інтерфаза               А. Процес формування                                                  тканин
2. Метафаза                 Б. Фаза спокою                       
3. Гістогенез                                                                                                В.Один з етапів                                                          мітотичного поділу
                         Г. Процес формування гамет

ІІІ рівень
16. Зіставте стадії сперматогенезу людини з клітинами, які утворюються.

А. стадія розмноження
Б. стадія росту
В. стадія дозрівання
Г. стадія формування

1. сперматоцити І-го порядку
2. сперматозоони
3. сперматогонії
4. неполярні тільця
5. сперматиди

      17. Встановіть відповідність між терміном та його характеристикою: 
1. Мітоз; а) відбувається без реплікації ДНК й конденсації хромосом;
2. Амітоз; б) генетично запрограмована загибель клітини;
3. Мейоз; в) поділяють на 4 фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу;
4. Апоптоз; г) випадкова або патологічна загибель клітини
                            д) утворюються дочірні клітини з удвічі меншим набором  
                            хромосом.
      

         І\/ рівень
    18.   Які можливі перспективи практичного використання ембріональної індукції?   


01.06.2022
Тема.  Чинники,  здатні справляти позитивний і негативний вплив на процеси росту та розвитку  людини 
Опрацювати параграф 52, прочитати та, вивчити визначення,  знати відповіді на запитання після параграфу, письмово завдання 2 на с. 189 



27.05.2022.
Тема. Лабораторна робота 4. Вивчення етапів ембріогенезу. 
Повторити параграфи 50-51, виконати лабораторну роботу на с. 189-190.



20.05.2022

Тема:  Взаємодія частин зародка, що розвивається  (явище ембріональної індукції)


Як відбувається взаємодія частин зародка, який розвивається?
Спрямованість ембріонального розвитку та появу різних клітин із однорідних вихідних визначають різні чинники. Це цитоплазматичний розподіл жовткових включень, надслабке ультрафіолетове випромінювання, міжклітинна комунікація, міграції клітин, а також взаємодія частин зародка.
Ембріональна індукція — явище взаємодії між частинами зародка, завдяки чому одна із них визначає напрям розвитку сусідньої. Ембріональна індукція сприяє збільшенню різноманітності клітин і здійснюється за безпосереднього контакту клітин між собою. Дослідження взаємодій між клітинами під час ембріогенезу започатковані німецьким зоологом В. Ру (1850—1924). Вагомий внесок у розвиток уявлень про це явище зробили Д. Гердон, Ч. Чайлд, Х. Тидеман та ін. За відкриття організуючих ефектів у ембріональному розвитку німецький ембріолог Г. Шпеман (1869—1941) отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини (1935). Пізніше було встановлено, що ці взаємовпливи здійснюються за участі спеціальних білкових речовин-індукторів. Експериментально було доведено, що білки-індуктори є вже у незаплідненому яйці, але перебувають у неактивному стані через наявність інгібіторів. Під час ембріогенезу змінюється йонний склад цитоплазми й позаклітинного середовища, що приводить до виходу інгібіторів із клітини і розблокування індукторів. Як наслідок індуктори входять в ядро й активують відповідні гени, що сприяє диференціації клітин, гісто- й органогенезу.
Отже, взаємодія частин зародка, що розвивається, забезпечує спрямованість розвитку.


Опрацювати  параграф  51, виписати та вивчити визначення, дати письмові відповіді на запитання 5,6 на с.187


18.05.2022
Тема. Ембріогенез


Запліднена яйцеклітина — це не просто клітинна маса без особливих власних характеристик. Вона на цій стадії відрізняється від пуп'янка квітки чи зародка тварин. Вона повністю й абсолютно є ЖИТТЯМ людської істоти, і вона має те саме життя, що й новонароджений малюк, дитина, підліток або зріла людина», — так писав американський лікар Е. Хант. А якою є ваша думка щодо права зародка на життя? Зародок — це вже новий і неповторний організм чи лише частина організму матері, що повністю залежить від неї?
ЗМІСТ
Які періоди ембріогенезу людини?
ЕМБРІОГЕНЕЗ ЛЮДИНИ — розвиток організму людини від зиготи до народження. Він триває 40 тижнів, і за цей час з однієї клітини виростає організм, який складається з мільярдів спеціалізованих клітин. Ембріогенез людини під час вагітності поділяють на три періоди: передзародковий (1 тиждень), зародковий (перші 2—8 тижні) і плідний (9—40 тижні).
Передзародковий період — це період від зиготи до формування імплантованого зародка. Після запліднення зигота активно ділиться шляхом мітозу і переміщується по матковій трубі до матки. Через три доби формується скупчення із 12—16 клітин, яке називається морула (від лат. morula — ягідка шовковиці). Поділи клітин продовжуються і через 5—6 діб після запліднення виникає стадія (близько 100 клітин), всередині якої є порожнина. Тепер це одношарова багатоклітинна стадія-бластула, яка у людини має назву бластоциста (іл. 141).
Іл. 141. Схема початкових стадій ембріогенезу людини
Уся сукупність мітотичних поділів зиготи, що завершуються утворенням бластоцисти, називають дробленням. На 7-й день після запліднення бластоциста занурюється в слизову оболонку матки й прикріплюється до неї (імплантація) за допомогою виростів-ворсинок. Починається розвиток зародка.
Зародковий період — це період формування зародка, що триває від моменту імплантації до утворення плоду. Потрапивши в матку, зародок починає швидко розвиватися. В процесі гаструляції виникають три зародкові листки (ектодерма, мезодерма й ентодерма) й утворюються зародкові оболонки. Далі розпочинається гісто- та органогенез — утворення тканин та органів. У ньому виокремлюють фази нейруляції (утворення осьового комплексу органів: нервова трубка, травна трубка, хорда) та формування інших органів. На 16—18—й день у зародка, який не більший за рисове зерно, вже є серце, зачатки вух, очей, рук, ніг, головного мозку. Наприкінці зародкового періоду зародок уже має усі органи, притаманні дорослій людині; його називають плодом.
Плідний період — це період розвитку плода, що триває з початку третього місяця до народження. Розвивається плід у плодовому міхурі, що розміщений всередині матки й утворений тканинами організму матері й зародковими оболонками. На 9-му тижні плід досягає довжини 3,0—3,5 см і маси 4 г. Із 12-го тижня відбувається скостеніння скелета, починають функціонувати м'язи, з 18—20-го тижня плід починає рухатися, з 28-го тижня він здатний реагувати на звуки. На 9-му місяці вагітності маса плоду досягає 3,2—3,8 кг, а довжина — 50—54 см. Таким чином, у плідному періоді відбуваються процеси морфогенезу органів (удосконалення форми, прийняття нового вигляду завдяки процесам ембріональної індукції, апоптозу, росту тощо).
Отже, основними етапами ембріонального розвитку людини є передзародковий, зародковий та плідний періоди.

Яке значення зародкових оболонок в ембріогенезі людини?
Зародкові оболонки (позазародкові органи, провізорні органи) — тимчасові органи, що їх утворює зародок під час ембріогенезу і які забезпечують його ріст і розвиток. До позазародкових органів людини належать хоріон, амніон, плацента, алантоїс, жовтковий мішок, пупковий канатик та ін. (іл. 142).

Іл. 142. Розташування плода в матці перед народженням: 1 — м'язова оболонка матки; 2 — слизова оболонка матки; 3 — амніон; 4 — плід; 5 — амніотична рідина;6 — пупковий канатик; 7 — плацента
У людини жовтковий мішок бере активну участь у живленні й диханні ембріона, але функціонує недовго — до 8-го тижня, а потім зазнає зворотного розвитку. Амніон формує амніотичну оболонку, що виробляє амніотичну рідину, яка створює необхідне для розвитку зародка водне середовище. Окрім того, амніон забезпечує плід поживними речовинами, виконує захисну функцію, амортизуючи можливі струси та удари, попереджає потрапляння до плоду шкідливих агентів. Алантоїс є органом живлення, газообміну та екскреції на перших етапах розвитку зародка, і на 2-му місяці ембріогенезу алантоїс редукується. Хоріон, або ворсинкова оболонка, проникає в слизову оболонку матки і разом з нею утворює плаценту. Плацента (від лат. placenta — коржик) є особливим органом, який забезпечує плід поживними речовинами і киснем, вбирає кінцеві продукти обміну, секретує гормони, і слугує бар'єром для шкідливих речовин. Однією з найважливіших функцій цього бар'єра є забезпечення імунологічного захисту. Однак крізь плацентарний бар'єр легко проникають алкоголь, наркотичні речовини, нікотин і багато ліків. Формування плаценти закінчується наприкінці 3-го місяця вагітності.
До важливих позазародкових органів людини належить також пупковий канатик, який забезпечує ембріон поживними речовинами та киснем, перешкоджає проникненню шкідливих речовин з плаценти до ембріона, виконуючи в такий спосіб захисну функцію.
Отже, в ембріональному розвитку людини важливу роль відіграють тимчасові провізорні органи, які утворюються й функціонують у зародка і яких немає в дорослому стані.
Біологія + Мистецтво. Плацента людини
Одним із найвідоміших малюнків Леонардо да Вінчі (1452—1519) є зображення людського плода. Завдяки цій роботі Леонардо вважається першою людиною в історії, яка правильно показала розташування плоду людини в матці, положення голови, рук, ніг, пуповини, судин. Єдине, в чому митець припустився помилки, це зображення плаценти. На малюнку зародка людини він зобразив плаценту... корови. Яке значення плаценти для ссавців? Чим плацента людини відрізняється від плаценти інших плацентарних ссавців?
РЕЗУЛЬТАТ
Оцінка
Завдання для самоконтролю
1—6
1. Що таке ембріогенез? 2. Назвіть періоди ембріогенезу людини. 3. Що таке ембріональна індукція? 4. Яке значення ембріональної індукції? 5. Що таке зародкові оболонки? 6. Назвіть зародкові оболонки людини.
7—9
7. Які періоди ембріогенезу людини? 8.  Яке значення зародкових оболонок в ембріогенезі людини?
10—12
9. Охарактеризуйте періоди ембріогенезу людини.


13.05.2022

Тема:  Репродуктивне здоров'я. Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини

Яку будову мають сперматозоїд, яйцеклітина?
Що таке запліднення?
Репродуктивна медицина в останні роки здобула велику популярність, оскільки щораз більше пар не може самостійно зачати дитину та вдається до допомоги медиків.
Репродуктивна медицина - це комплекс медико-біологічних знань і досвіду, спрямований на розв’язання проблеми дітонародження та планування сім’ї. Наразі репродуктивна медицина зробила крок уперед, завдяки чому з’явилися новітні методики, спрямовані на реалізацію репродуктивної функції пар, які не можуть зачати дитину природним шляхом. Доречно розглянути декілька сучасних методів репродуктивної медицини.
Метод екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) полягає в тому, що в жінки за допомогою спеціальної гормональної терапії провокують вироблення яйцеклітин, які витягують і запліднюють у сприятливих умовах за допомогою сперми її чоловіка або донора. Надалі отриманий ембріон уводять у порожнину матки, що уможливлює вагітність (рис. 219).
Заморожування ембріонів необхідно для повторного ЕКЗ. Наприклад, досить часто трапляються випадки, коли перше ЕКЗ не закінчується вагітністю. Щоб жінка не піддавалася зайвий раз гормональній терапії, під час першого ЕКЗ у неї беруть кілька яйцеклітин, які запліднюють. Тільки два ембріони впроваджують у порожнину матки за екстракорпорального запліднення, решта проходять кріозаморозку для можливого повторного ЕКЗ.
Рис. 219. Сучасні методи репродуктивної медицини
Екстракорпоральне запліднення
Обґрунтуйте необхідність відповідального ставлення до планування сім'ї. Висловте власне ставлення щодо біологічних і соціальних аспектів регулювання розмноження людини.
Сурогатне материнство застосовують тоді, коли жінка не може виносити дитину. Наприклад, коли в жінки трапляються часті викидні, і завжди існує ризик чергового переривання вагітності. Суть методу полягає в тому, що сурогатній матері вводять у порожнину матки ембріон, який вона виношує. Дохідне, або комерційне сурогатне материнство передбачає винагороду за те, що жінка виношує та народжує біологічно чужу їй дитину. Альтруїстична, або некомерційна форма сурогатного материнства має на меті безоплатну допомогу жінкам, які з тих чи інших причин не можуть самостійно виносити дитину (рис. 220).
Зважаючи на надзвичайну важливість завдання, сурогатні матері проходять суворий відбір. Вони обов’язково повинні бути здоровими не тільки фізично, а й психічно, крім того, у них повинні бути свої діти. Прийняття рішення про подібне лікування вимагає згоди обох із подружжя.
Донорство яйцеклітини необхідне в тих випадках, коли організм жінки з якоїсь причини не може продукувати власні яйцеклітини або ж вони не дозрівають. Яйцеклітина від здорової жінки-донора дає можливість жінці виносити й народити дитину.
Банк донорської сперми існує практично в кожній клініці репродуктивної медицини. У ньому виникає необхідність, якщо чоловік абсолютно безплідний.
Наразі тривають дискусії навколо соціальних аспектів, переважно так званого права плода на життя. Це зумовлено тим, що багато сучасних технологій пов’язані з використанням тканин ембріона й плода. Прикладом втручання в процес внутрішньоутробного розвитку є методики, використовувані під час ЕКЗ. Критиці піддають й інший метод, що його також використовують в ЕКЗ. Це метод редукції ембріона за багатоплідної вагітності, під час якого видаляються «зайві» ембріони.
Виконати письмово в зошит

Рис. 220. Правове регулювання сурогатного материнства у світі
Проаналізуйте карту. Сформулюйте висновок про стан правового регулювання сурогатного материнства у світі, біологічних і соціальних аспектів регуляції розмноження людини.
1. Дайте означення поняття репродуктивна медицина.
2. Схарактеризуйте сучасні методи репродуктивної медицини.
3. Висловте власне ставлення щодо біологічних і соціальних аспектів регулювання розмноження.

Тема:  Особливості репродукції людини у зв'язку  з її біосоціальною сутністю
Основні поняття й ключові терміни: РЕПРОДУКЦІЯ ЛЮДИНИ. Репродуктивне здоров’я. Репродуктивна медицина.
Пригадайте! Що таке розмноження? Хто такий Homo sapiens?
Знайомтеся!
Яйцеклітину під мікроскопом першим побачив Карл Бер (1792—1876). Сталося це в далекому 1827 р. За наукові заслуги був нагороджений золотою медаллю, на якій викарбувано латинський вислів: Оrsus ab оvo hominem homini ostendit («Почавши з яйця, він показав людині людину»).
ЗМІСТ
У чому біосоціальна сутність репродукції людини?
Біологічними особливостями репродукції людини є роздільностатевість з високим ступенем статевого диморфізму (іл. 139). Крім різниці у репродуктивній системі та первинних статевих ознаках є відмінності й у вторинних статевих ознаках і поведінці. У людському суспільстві поширеними є соціальні погляди про гендерну рівність чоловічої й жіночої статей. Гендер (англ. gender — стать, від лат. genus — рід) — соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальна, соціокультурна роль чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, що позначає біологічні відмінності.
Іл. 139. Репродуктивна система жінки (вгорі) й чоловіка (внизу)
Процес розмноження в людини пов'язаний з внутрішнім заплідненням (зачаттям). Це біологічний механізм злиття сперматозоона з овоцитом, яким розпочинається розвиток нового організму в тілі матері. Більш ніж у 98 % випадків під час зачаття відбувається запліднення тільки однієї яйцеклітини, що зумовлює розвиток одного плода. У 1,5 % випадків розвиваються двійні (близнята). Приблизно в одному з 7 500 випадків вагітності розвиваються трійні.
Здатність до репродукції мають тільки біологічно зрілі індивіди. У людини статеве дозрівання відбувається від 9 до 16 років у дівчат та від 11 до 18 років — у хлопців. Здатність до репродукції зберігається у жінок до 40—45 років, у чоловіків — до літнього віку, навіть упродовж усього життя. У юнацькому віці завершується пубертатний період, тобто період статевого дозрівання. Це означає здатність молодих людей до зачаття дитини без шкоди для свого здоров’я, а для дівчини ще й здатність виносити і народити здорову дитину. Статева зрілість — одна з найважливіших засад подружжя. Проте статева зрілість — ще не показник соціальної готовності до шлюбу.
Зародок людини розвивається в матці жінки під час вагітності впродовж 265—270 днів. Пологи в людини за нормальних умов відбуваються наприкінці 40-го тижня вагітності (строкові, або своєчасні, пологи). Тривають пологи у першороділей близько 18—20, у тих, що повторно народжують, — 12—14 год. Це біологічні особливості. Соціальним аспектом наприклад є те, що жінкам у сучасному суспільстві надається декретна відпустка. В Україні така відпустка з 30-го тижня вагітності терміном на 126 днів і виплатою матеріальної допомоги по вагітності й пологам.
Отже, РЕПРОДУКЦІЯ ЛЮДИНИ — біологічна здатність людини відтворювати собі подібних, що відбувається із визначальним впливом соціальних умов.
Якими є чинники ризику для репродуктивного здоров’я?
Репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не просто відсутність захворювань, що стосуються репродуктивної системи, її функцій і процесів. Це поняття багатопланове й застосовується не лише у біологічному, а й соціальному аспектах. Так, розрізняють репродуктивне здоров’я підлітків, жінок, чоловіків, молоді, нації та ін.
Репродуктивне здоров’я, як і здоров’я в цілому, визначається різними чинниками. По-перше, воно залежить від спадковості. Батьки передали нам свої ознаки й властивості, зокрема й ті, що визначають репродуктивне здоров’я. По-друге, репродуктивне здоров’я залежить від способу життя, корисних і шкідливих звичок. До порушення репродуктивного здоров’я можуть призвести безвідповідальне ставлення до себе, відсутність аналізу наслідків своїх дій, неправильне інформування про способи й методи профілактики небажаної вагітності, про запобігання інфекціям, що передаються статевим шляхом. За видом збудників захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), поділяються на: вірусні (СНІД, генітальний герпес, гепатит В), бактеріальні (сифіліс, гонорея, хламідіоз), протозойні (трихомоніаз, лямбліоз), грибкові (кандидози), паразитарні (короста, лобковий педикульоз). До чинників ризику для репродуктивного здоров’я належать: а) несприятливий для здоров’я спосіб життя (стрес, гіподинамія, нераціональне харчування); б) шкідливі звички; в) несприятливі екологічні чинники середовища (забрудненість довкілля, високий рівень радіації тощо); г) негативні чинники соціального середовища (низький рівень життя, безробіття тощо); д) спадкові порушення; е) недоступність медичних послуг і послуг з консультування.
Планування та ретельна підготовка майбутніх батьків до вагітності, здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок сприяють нормальному перебігу вагітності та пологів, народженню здорових дітей.
Отже, турбота про своє здоров’я, у т. ч. і репродуктивне, мають стати нормою й культурою поведінки кожної людини та суспільства в цілому.
Які сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини?
Репродуктивна медицина — це галузь медицини, яка займається відновленням репродуктивного здоров’я та вирішенням проблем народження дітей і планування сім'ї. У репродуктивній медицині використовуються знання генетики, гінекології, кріобіології, цитології, молекулярної біології.
Основною методикою репродуктивної медицини є екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ, «штучне запліднення», «запліднення в пробірці»). Це методика, згідно з якою яйцеклітини жінки запліднюються поза її організмом і через кілька діб вводяться в порожнину матки з метою розвитку вагітності. Екстракорпоральне запліднення вперше в історії людства було проведено в 1978 р. Засновником екстракорпорального запліднення вважається Р. Едвардс, який був нагороджений у 2010 р. Нобелівською премією з фізіології і медицини (іл. 140).
Іл. 140. Схема штучного запліднення

Репродуктивна медицина інтенсивно розвивається. Розроблено новітні методики, спрямовані на реалізацію репродуктивної функції пар, які не можуть зачати дитину природним шляхом: а) ін'єкція сперматозоона в цитоплазму яйцеклітини; б) методика донорства яйцеклітини; в) сурогатне материнство; г) методика заморожування ембріонів; д) банк донорської сперми; е) методика стимульованих циклів та ін. На початку 2017 р. репродуктологи клініки «Надія» виступили із заявою про народження в Україні першої у світі дитини після застосування методики пронуклеарного перенесення («дитини від трьох батьків»). Суть методу полягає в тому, що пацієнтці вводять донорську яйцеклітину, з якої видалено власне ядро та введені гаплоїдні ядра чоловіка й жінки, які стануть генетичними батьками дитини. В результаті цієї маніпуляції було отримано «реконструйовану» яйцеклітину, що мала генетичний набір ядерної ДНК від матері і батька і цитоплазматичної ДНК від донора, тобто дитина має «трьох батьків».
Зазначимо, що досягнення українських спеціалістів у галузі репродуктивної медицини не поступаються досягненням в інших країнах. Інститут репродуктивної медицини в Києві — це вже міжнародний медичний центр з лікування як жіночого, так і чоловічого безпліддя. Центр має власні відділення ембріології, репродуктології, власний кріобанк.
Отже, можливості сучасної репродуктивної медицини є дуже оптимістичними — завдяки ефективним методикам лікарі здатні допомогти сім'ям реалізувати мрію про материнство, виліковувати безпліддя і загалом сприяти поліпшенню репродуктивного здоров’я нації.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею письмово в зошит.
За допомогою таблиці визначте біологічне й соціальне у наведених проявах розмноження людини. Сформулюйте висновок про біосоціальну сутність репродукції людини.
Прояв
Біологічне
Соціальне
Статеве розмноження
Стать
Статева поведінка
Запліднення
Вагітність
Пологи
Біологія + Символіка
Чому в народі кажуть: «Лелека приніс дитину»? По-перше, як перелітні птахи, білі лелеки відлітають на південь восени і повертаються в Європу через дев'ять місяців. По-друге, літня ніч на 21 червня — це було язичницьке свято шлюбу й народжуваності, з яким пов'язували зачаття дітей, а їхнє народження відбувалося приблизно в той час, коли лелеки прилітали з вирію. Але основною причиною появи цього виразу є все-таки те, що батькам непросто відповідати на незручні запитання малих дітей на тему зачаття. Застосуйте свої знання репродукції людини і створіть твір-пояснення «Звідки беруться діти?».
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Охорона здоров’я
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оприлюднила сумну статистику: 39 % жінок і 20 % чоловіків є безплідними. Найчастіше причинами безпліддя є запальні захворювання статевої системи, порушення роботи імунної та ендокринної систем організму, ксенобіотики. Але найбільш поширеною суб'єктивною причиною безпліддя й порушень розвитку є шкідливі звички. Обґрунтуйте судження про вплив способу життя на репродуктивне здоров’я.
РЕЗУЛЬТАТ
Оцінка
Завдання для самоконтролю
1—6
1. Що таке репродукція людини? 2. Наведіть приклади біологічних особливостей репродукції людини. 3. Наведіть приклади соціальних особливостей репродукції людини. 4. Що таке репродуктивне здоров’я людини? 5. Що таке репродуктивна медицина? 6. У чому суть екстракорпорального запліднення?
7—9
7. У чому біосоціальна сутність репродукції людини? 8. Якими є чинники ризику для репродуктивного здоров’я? 9. Які сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини?
10—12
10. Обґрунтуйте судження про вплив способу життя на репродуктивне здоров’я людини.


11.05.2022

Тема: Статеві клітини. Особливості гаметогенезу людини
Суть та біологічно значення запліднення. Причини порушень запліднення у людини
Лабораторна робота 3.  Вивчення будову статевих клітин людини


Опрацювати  параграф 49, прочитати  та вивчити визначення,  знати відповіді на запитання після параграфу,  дати письмові відповіді на запитання 6 та "  поміркуйте " на с. 180.  Виконати лабораторну  роботу 3 на с. 189, на пункти 1-2 обов'язкове схематичне зображення з детальним підписом.



06.05.2022

Тема:   Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань.

Опрацювати  параграф 48, виписати та вивчити визначення.
Повторити параграфи 43-47, скласти по три тестових запитання до кожного параграфу, відмітити  відповіді.


04.05.2022

Тема:  Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки

Опрацювати параграф 47, виписати  та вивчити визначення. Подивиться відео https://youtu.be/Gq1W3lVGkYk та
порівняти мітоз та мейоз.

29.04.2022
Тема.  Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Старіння та смерть клітин. 

Опрацювати параграф 45,  прочитати, вивчити визначення, знати відповіді на запитання після параграфу,  письмово завдання 3, 4, 6 на с. 168. 



27.04.2022
Тема.  Трансплантація тканин та органів у людини,  її перспективи.  Правила біологічної етики. 

Опрацювати параграф 44,  прочитати, вивчити визначення, знати відповіді на запитання після параграфу,  письмово завдання 1 4, 7  на с. 165




22.04.2022
Тема.  Особливості  процесів регенерації організму людини. 
Опрацювати параграф  43, прочитати,   вивчити визначення, знати відповіді на  запитання після параграфу,  письмово завдання 1,5 на с. 161.




20.04.2022. 
Тема.  Репродукція як механізм забезпечення безперервності існування видів.

Опрацювати параграф  42, прочитати,   вивчити визначення, знати відповіді на  запитання після параграфу,  письмово завдання 1, 5 на с. 159



15.04.2022
Тема.  Методи діагностики профілактики спадкових хвороб людини. 

Опрацювати параграф  41, прочитати,   вивчити визначення, знати відповіді на  запитання після параграфу,  письмово завдання 6 на с. 154.



13.04.2022
Тема.  Спадкові хвороби  і вади людини, хвороби людини із спадковою схильністю, їх причини. 
Опрацювати параграф  40, прочитати,   вивчити визначення, знати відповіді на  запитання після параграфу,  письмово завдання 3-5 на с. 151



08.04.2022
Тема. Сучасні завдання медичної генетики. 

Опрацювати параграф  39, прочитати,   вивчити визначення, знати відповіді на  запитання після параграфу,  письмово завдання 4 на с. 148.

06.04.2022
Тема. Особливості генофонду людських спільнот та чинники,  які впливають на їх формування. Закономірності розподілу алелів  в популяціях. 
Опрацювати параграф  38, прочитати,   вивчити визначення, знати відповіді на  запитання після параграфу,  письмово завдання 4-5 на с. 144.



01.04.2022
Тема. Генетичний моніторинг в людських спільнотах. 
Опрацювати параграф 37, прочитати вивчити визначення,  письмово дати відповіді на запитання 1-7 на с. 139



30.03.2022
Тема.  Біологічні антимутаційні механізми. Захист геному людини від шкідливих мутагенних впливів
Опрацювати параграф 36, прочитати вивчити визначення,  письмово дати відповіді на запитання 1-7 на с. 136


25.03.2022
Тема.  Мутації та їх властивості.  Поняття про спонтанні мутації.
Опрацювати параграф 35,  прочитати вивчити визначення,  письмово дати відповіді на запитання 1-4 на с. 133

23.03.2022
Тема. Закономірності спадкової мінливості людини
Опрацювати параграф 34, прочитати, вивчити визначення,  письмово дати відповіді на запитання 1-5 на с. 130


25.05.2022
Тема. Лабораторна робота 2. Вивчення закономірностей модифікаційної мінливості.
Опрацювати параграф  33, скласти 6 тестових запитань . 







07.02.2022
Тема.  Позахромасомна спадковість у людини.
Опрацювати параграф 31, дати письмові відповіді на запитання після параграфу. 



04.02.2022
Тема: Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини 
Опрацювати параграф 30, дати письмові відповіді на запитання після 

02.02.2022
Тема: Сучасний стан досліджень геному  у людини 
Опрацювати параграф 29, дати письмові відповіді на запитання після параграфу 

19.11.2021
Обмін речовин та енергії - основа функціонування біологічних систем
Опрацювати параграф 19, завдання 1-5 на с. 76


15.11.2022
Тема: Нуклеїнових кислоти: огляд будови й біологічної ролі.
Опрацювати параграф 18, письмово завдання 1-6 на с. 73

12.11.2021
Тема: Вуглеводи, ліпіди: оглядбудови й біологічної ролі
Опрацювати параграф 17, вивчити визначення, письмово завдання 1,2, 4, та поміркуйте 1-2 на с. 70

08.11.2021
Тема: Білки: огляд будови й біологічої ролі
Опрацювати параграф 16, вивчити визначення, письмово завдання 1-5 на с. 67

05.11.2021
Тема: Біорізноманіття грибів.

Існує група еукаріотичних організмів, що відрізняється і від тварин, і від рослин, але в її представників є риси подібності з представниками обох груп організмів, - гриби.

Особливості будови та життєдіяльності грибів. У цю групу об’єднано гетеротрофні організми, поміж яких є сапротрофи та паразити. Деякі гриби утворюють мікоризу з коренями рослин, тобто є симбіонтами. У цитоплазмі немає клітинного центру. У складі клітинних стінок часто є хітин. Резервною речовиною, як і у тварин, є глікоген, а в процесі метаболізму утворюється сечовина.

Для грибів характерний необмежений ріст, що є спільною ознакою з рослинами. Справжніх тканин у грибів немає. У них може бути як статеве, так і нестатеве розмноження. Деякі гриби втратили можливість розмножуватися спорами й перейшли до вегетативного розмноження. Учені відносять до цієї групи грибоподібні організми, наприклад слизовики та власне гриби

Еволюція грибів. Учені не виключають, що гриби можуть бути найдавнішими еукаріотами. Викопні рештки цих організмів пролежали в породах понад мільйон років. Більшість учених вважає, що схожість водоростей і грибів зумовлена тим, що в них були спільні предки з групи джгутикових. Також вони припускають, що в різних груп грибів можуть бути різні предки.

Багатоклітинні еукаріоти, у тому числі й гриби, виникли у водному середовищі й пристосувалися до життя в ньому. Вони були здатні до статевого розмноження. Надалі гриби, як рослини та тварини, почали опановувати суходіл. Імовірно, саме в цей період сформувалися перші мікоризи (симбіоз грибів і коренів рослин), оскільки грибам були необхідні речовини, які вони самостійно синтезувати не могли. Також утворилися лишайники (симбіоз грибів і водоростей). Це дало змогу симбіонтам мешкати в таких місцях, де порізно вони ніколи б не оселилися (на бідних ґрунтах, скелях тощо).

Роль грибів в екосистемах та значення в житті людини. Гриби відіграють важливу роль у колообігу речовин у природі. Гриби-сапротрофи розкладають органічні сполуки ґрунту до мінеральних, які надалі засвоюються рослинами. Цвілеві гриби беруть участь у ґрунтоутворенні. Вони здатні утворювати ферменти й здійснюють процес розкладання листя та деревини. Грибниці багатьох грибів накопичують органічні сполуки, які після її руйнування перетворюються на перегній. Мікориза позитивно впливає на життєдіяльність рослин. Плодові тіла шапинкових грибів слугують кормом для багатьох ссавців (білки, олені), птахів, комах тощо. Гриби-паразити (трутовики, цвілеві гриби) можуть руйнувати дерева, знищувати врожай.

Відомо близько 100 видів їстівних грибів, що містять поживні речовини. Деякі з них (печериці, гливи) штучно вирощують. Неїстівні гриби, наприклад Поганка бліда, Гриб чортів можуть викликати смертельні отруєння (рис. 67). Під час збирання грибів необхідно бути особливо обережними, утримуватися від збору старих і невідомих грибів, бо вони можуть спричинити смертельне отруєння. Із таких цвілевих грибів, як пеніциліум, отримують антибіотики, а інші використовують для виробництва сирів. Люди, тварини та рослини можуть хворіти при ураженні цвілевими грибами.

Створіть просвітницькі проекти:

1. «Обережно: отруйні гриби!».

2. «Мікози: у чому їхня небезпека?».

3. «Відкриття антибіотиків - кроку подолання інфекційних захворювань».

1. Сформулюйте означення грибного організму.

2. Які основні риси еволюції грибів?

3. Яка роль грибів у природі та значення в житті людини?


01.11.2021
Тема: Біорізноманіття тварин

Вам уже відомо, що тварини належать до еукаріотичних організмів.

Особливості будови та життєдіяльності тварин. До тварин належать багатоклітинні організми, клітини яких не мають клітинної стінки. Над плазматичною мембраною розташований глікокалікс. На відміну від рослин, у клітинах тварин запасається не крохмаль, а глікоген. Тваринам властивий гетеротрофний спосіб живлення, більшість з них здатні до активного руху. Поміж тварин є організми, що не мають тканин, наприклад губки. їхнє тіло сформоване зі стінок і порожнини, заповненої водою.

Тіла більшості тварин утворені тканинами й органами. У тваринному організмі виокремлюють чотири типи тканин.

 Епітеліальні тканини складаються з одного або багатьох шарів клітин, що щільно прилягають один до одного. Міжклітинної речовини в цих тканинах майже немає. Вони утворюють покриви тіла тварин, вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів.

М’язові тканини складаються з видовжених клітин, які у відповідь на подразнення скорочуються.

Нервова тканина, що складається з нейронів та нейроглії, відповідає на дію подразника збудженням.

Тканини внутрішнього середовища складаються з клітин і міжклітинної речовини. Властивості цих тканин здебільшого визначаються саме складом та структурою міжклітинної речовини. Вони виконують захисну, транспортну, резервну, опорну функції тощо.

З тканин складаються органи, сукупність органів утворює системи. Пригадаємо функції та загальний план будови систем органів на прикладі хребетних тварин.

Тіло тварини вкриває шкіра. Вона захищає її від негативного впливу навколишнього середовища й забезпечує сприйняття зовнішніх подразників. Опорно-рухова система забезпечує рух організму в просторі, рух окремих його частин, а також підтримує тіло в певному положенні. Ця система складається зі скелета (сукупності кісток) і м’язів. Завдяки кровоносній системі транспортуються поживні речовини, продукти обміну, кисень, вуглекислий газ тощо. Ці функції виконують серце й судини - артерії, вени, капіляри. Кисень потрапляє в організм, а вуглекислий газ видаляється з нього завдяки дихальній системі, що складається з повітроносних шляхів і легень. Травна система забезпечує організм поживними речовинами. Вона складається зі шлунково-кишкового тракту й травних залоз. Кінцеві продукти обміну видаляються з організму завдяки видільній системі, у багатьох тварин таким органом є нирки. Нервова й ендокринна системи забезпечують регуляцію функцій організму. Завдяки органам чуття відбувається зв’язок організму з навколишнім середовищем. Хребетні є роздільностатевими тваринами. Статева система забезпечує розмноження.

Еволюція тварин. На думку багатьох учених багатоклітинні організми походять від колоніальних джгутикових, що мали гетеротрофний спосіб живлення. Багатоклітинні тварини відрізняються від одноклітинних насамперед тим, що їхнє тіло складається з великої кількості клітин. Проте окремі клітини багатоклітинних своєю будовою схожі на одноклітинних тварин. У ентодермі губок і кишковопорожнинних (двошарові) є джгутикові клітини, схожі на джгутикових одноклітинних, і клітини, дуже близькі за будовою до амеб. У розвитку кожної багатоклітинної тварини завжди є одноклітинна стадія - яйце. Все це свідчить про походження багатоклітинних тварин від одноклітинних.

Кишковопорожнинні характеризуються променевою симетрією тіла, яка є пристосуванням до прикріпленого або малорухливого способу життя. Тіло цих тварин складається з двох шарів клітин, які диференційовані за будовою та функціями. Надалі виникають групи тварин, у яких в ембріогенезі закладаються три зародкові шари. Першими тришаровими тваринами є плоскі черви, у яких вже формуються системи органів, а проміжки між органами заповнені паренхімою. Будова травної системи плоских червів і кишковопорожнинних подібна. Вона має вигляд мішка з єдиним отвором - ротовим. Тіло тварин має вже двобічну симетрію як пристосування до повзання.

Подальше ускладнення організації пов’язане із виникненням у круглих червів порожнини тіла. Одночасно відбулося ускладнення будови травної системи - вона стала наскрізною через виникнення анального отвору, що обумовило однонаправленість руху їжі та підвищило ефективність травлення.

Важливим етапом в еволюції тварин було розчленування тіла на сегменти та поява кровоносної системи у кільчастих червів. Особливості будови членистоногих - тіло поділене на відділи, у багатьох видів почленоване черевце, вказують на зв’язок цієї групи тварин із кільчастими червами. Членистоногі набувають прогресивних рис організації: хітиновий покрив тіла виконує функцію зовнішнього скелету, членисті кінцівки забезпечують складні рухи. У членистоногих та молюсків прогресивно розвивається нервова система, виникає дихальна система.

Дослідження ембріонального розвитку хордових тварин свідчить про значну їхню відмінність від описаних раніше груп тварин. Ці тварини мають внутрішній скелет, центральну нервову систему у вигляді трубки. Поміж давніх хордових з’явилися риби - тварини з парними плавцями, органами дихання яких є зябра. Вихід тварин на суходіл (предки сучасних амфібій) був пов'язаний із розвитком суглобових кінцівок, легеневим типом дихання і, як наслідком, виникненням другого кола кровообігу. Видозміна покривів у рептилій та виникнення яйця із зародковими оболонками дало змогу заселити посушливі ділянки суходолу. Подальші еволюційні зміни - поява крил та формування подвійного дихання, пов’язані із виникненням птахів. Панівною ж групою поміж хордових є ссавці, яким притаманний внутрішньоутробний розвиток та досконала будова нервової системи. Завдяки сталій температурі тіла ссавці й птахи можуть жити в найрізноманітніших умовах.

Роль тварин в екосистемах та значення в житті людини. Тварини є складовими ланцюгів живлення, і тому вони беруть участь у підтриманні динамічної рівноваги в природі. До останнього часу вважалось, що всі хижаки завдають шкоди, і їх знищували. На підставі вивчення поведінки вовків було встановлено, що вони перш за все знищують слабких і хворих тварин. Тому певний рівень чисельності хижаків необхідний для нормального функціонування екосистем. Деякі тварини, наприклад дощові черви, ґрунтові кліщі, беруть участь у ґрунтоутворенні. За участю тварин формується склад підземних і ґрунтових вод. Багато видів комах, деякі птахи, зокрема колібрі, є запилювачами рослин. Поміж комах і ссавців є такі, що сприяють розповсюдженню насіння. Тварини або продукти їхньої життєдіяльності є їжею для людини й сировиною для промисловості. Людина продовжує одомашнювати диких тварин. У багатьох сім’ях живуть тварини - домашні улюбленці.

 1. Сформулюйте означення тваринного організму.

2. Які тканини тваринного організму вам відомі?

3. Схарактеризуйте системи органів тварин на прикладі хребетної тварини.

4. Які основні еволюційні зміни тваринного світу?

5. Яка роль тварин у природі та значення в житті людини?

            6. Творче завдання: зробити презентацію або повідомлення «Що я можу зробити для збереження тваринного світу?»



29.10.2021

Тема: Біорізноманіття рослин

Перегляти відео, виписати  поділ рослин на групи.

25.10.2021

Тема: Сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів. Одноклітинні еукаріоти.

Опрацювати параграф 15, скласти схему-конспект за текстом параграфа.


15.10.2021

Тема: Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції

Опрацювати параграф 14, письмові завдання 1-4 на с. 57. повторити параграфи 8-13.
























































        07.05.2021
        Тема: Особливості репродукції людини у звязку з її біосоціальною сутністю
Основні поняття й ключові терміни: РЕПРОДУКЦІЯ ЛЮДИНИ. Репродуктивне здоров’я. Репродуктивна медицина.
Пригадайте! Що таке розмноження? Хто такий Homo sapiens?
Знайомтеся!
Яйцеклітину під мікроскопом першим побачив Карл Бер (1792—1876). Сталося це в далекому 1827 р. За наукові заслуги був нагороджений золотою медаллю, на якій викарбувано латинський вислів: Оrsus ab оvo hominem homini ostendit («Почавши з яйця, він показав людині людину»).
ЗМІСТ
У чому біосоціальна сутність репродукції людини?
Біологічними особливостями репродукції людини є роздільностатевість з високим ступенем статевого диморфізму (іл. 139). Крім різниці у репродуктивній системі та первинних статевих ознаках є відмінності й у вторинних статевих ознаках і поведінці. У людському суспільстві поширеними є соціальні погляди про гендерну рівність чоловічої й жіночої статей. Гендер (англ. gender — стать, від лат. genus — рід) — соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальна, соціокультурна роль чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, що позначає біологічні відмінності.
Іл. 139. Репродуктивна система жінки (вгорі) й чоловіка (внизу)
Процес розмноження в людини пов'язаний з внутрішнім заплідненням (зачаттям). Це біологічний механізм злиття сперматозоона з овоцитом, яким розпочинається розвиток нового організму в тілі матері. Більш ніж у 98 % випадків під час зачаття відбувається запліднення тільки однієї яйцеклітини, що зумовлює розвиток одного плода. У 1,5 % випадків розвиваються двійні (близнята). Приблизно в одному з 7 500 випадків вагітності розвиваються трійні.
Здатність до репродукції мають тільки біологічно зрілі індивіди. У людини статеве дозрівання відбувається від 9 до 16 років у дівчат та від 11 до 18 років — у хлопців. Здатність до репродукції зберігається у жінок до 40—45 років, у чоловіків — до літнього віку, навіть упродовж усього життя. У юнацькому віці завершується пубертатний період, тобто період статевого дозрівання. Це означає здатність молодих людей до зачаття дитини без шкоди для свого здоров’я, а для дівчини ще й здатність виносити і народити здорову дитину. Статева зрілість — одна з найважливіших засад подружжя. Проте статева зрілість — ще не показник соціальної готовності до шлюбу.
Зародок людини розвивається в матці жінки під час вагітності впродовж 265—270 днів. Пологи в людини за нормальних умов відбуваються наприкінці 40-го тижня вагітності (строкові, або своєчасні, пологи). Тривають пологи у першороділей близько 18—20, у тих, що повторно народжують, — 12—14 год. Це біологічні особливості. Соціальним аспектом наприклад є те, що жінкам у сучасному суспільстві надається декретна відпустка. В Україні така відпустка з 30-го тижня вагітності терміном на 126 днів і виплатою матеріальної допомоги по вагітності й пологам.
Отже, РЕПРОДУКЦІЯ ЛЮДИНИ — біологічна здатність людини відтворювати собі подібних, що відбувається із визначальним впливом соціальних умов.
Якими є чинники ризику для репродуктивного здоров’я?
Репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не просто відсутність захворювань, що стосуються репродуктивної системи, її функцій і процесів. Це поняття багатопланове й застосовується не лише у біологічному, а й соціальному аспектах. Так, розрізняють репродуктивне здоров’я підлітків, жінок, чоловіків, молоді, нації та ін.
Репродуктивне здоров’я, як і здоров’я в цілому, визначається різними чинниками. По-перше, воно залежить від спадковості. Батьки передали нам свої ознаки й властивості, зокрема й ті, що визначають репродуктивне здоров’я. По-друге, репродуктивне здоров’я залежить від способу життя, корисних і шкідливих звичок. До порушення репродуктивного здоров’я можуть призвести безвідповідальне ставлення до себе, відсутність аналізу наслідків своїх дій, неправильне інформування про способи й методи профілактики небажаної вагітності, про запобігання інфекціям, що передаються статевим шляхом. За видом збудників захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), поділяються на: вірусні (СНІД, генітальний герпес, гепатит В), бактеріальні (сифіліс, гонорея, хламідіоз), протозойні (трихомоніаз, лямбліоз), грибкові (кандидози), паразитарні (короста, лобковий педикульоз). До чинників ризику для репродуктивного здоров’я належать: а) несприятливий для здоров’я спосіб життя (стрес, гіподинамія, нераціональне харчування); б) шкідливі звички; в) несприятливі екологічні чинники середовища (забрудненість довкілля, високий рівень радіації тощо); г) негативні чинники соціального середовища (низький рівень життя, безробіття тощо); д) спадкові порушення; е) недоступність медичних послуг і послуг з консультування.
Планування та ретельна підготовка майбутніх батьків до вагітності, здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок сприяють нормальному перебігу вагітності та пологів, народженню здорових дітей.
Отже, турбота про своє здоров’я, у т. ч. і репродуктивне, мають стати нормою й культурою поведінки кожної людини та суспільства в цілому.
Які сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини?
Репродуктивна медицина — це галузь медицини, яка займається відновленням репродуктивного здоров’я та вирішенням проблем народження дітей і планування сім'ї. У репродуктивній медицині використовуються знання генетики, гінекології, кріобіології, цитології, молекулярної біології.
Основною методикою репродуктивної медицини є екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ, «штучне запліднення», «запліднення в пробірці»). Це методика, згідно з якою яйцеклітини жінки запліднюються поза її організмом і через кілька діб вводяться в порожнину матки з метою розвитку вагітності. Екстракорпоральне запліднення вперше в історії людства було проведено в 1978 р. Засновником екстракорпорального запліднення вважається Р. Едвардс, який був нагороджений у 2010 р. Нобелівською премією з фізіології і медицини (іл. 140).
Іл. 140. Схема штучного запліднення
Репродуктивна медицина інтенсивно розвивається. Розроблено новітні методики, спрямовані на реалізацію репродуктивної функції пар, які не можуть зачати дитину природним шляхом: а) ін'єкція сперматозоона в цитоплазму яйцеклітини; б) методика донорства яйцеклітини; в) сурогатне материнство; г) методика заморожування ембріонів; д) банк донорської сперми; е) методика стимульованих циклів та ін. На початку 2017 р. репродуктологи клініки «Надія» виступили із заявою про народження в Україні першої у світі дитини після застосування методики пронуклеарного перенесення («дитини від трьох батьків»). Суть методу полягає в тому, що пацієнтці вводять донорську яйцеклітину, з якої видалено власне ядро та введені гаплоїдні ядра чоловіка й жінки, які стануть генетичними батьками дитини. В результаті цієї маніпуляції було отримано «реконструйовану» яйцеклітину, що мала генетичний набір ядерної ДНК від матері і батька і цитоплазматичної ДНК від донора, тобто дитина має «трьох батьків».
Зазначимо, що досягнення українських спеціалістів у галузі репродуктивної медицини не поступаються досягненням в інших країнах. Інститут репродуктивної медицини в Києві — це вже міжнародний медичний центр з лікування як жіночого, так і чоловічого безпліддя. Центр має власні відділення ембріології, репродуктології, власний кріобанк.
Отже, можливості сучасної репродуктивної медицини є дуже оптимістичними — завдяки ефективним методикам лікарі здатні допомогти сім'ям реалізувати мрію про материнство, виліковувати безпліддя і загалом сприяти поліпшенню репродуктивного здоров’я нації.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею письмово в зошит.
За допомогою таблиці визначте біологічне й соціальне у наведених проявах розмноження людини. Сформулюйте висновок про біосоціальну сутність репродукції людини.
Прояв
Біологічне
Соціальне
Статеве розмноження
Стать
Статева поведінка
Запліднення
Вагітність
Пологи
Біологія + Символіка
Чому в народі кажуть: «Лелека приніс дитину»? По-перше, як перелітні птахи, білі лелеки відлітають на південь восени і повертаються в Європу через дев'ять місяців. По-друге, літня ніч на 21 червня — це було язичницьке свято шлюбу й народжуваності, з яким пов'язували зачаття дітей, а їхнє народження відбувалося приблизно в той час, коли лелеки прилітали з вирію. Але основною причиною появи цього виразу є все-таки те, що батькам непросто відповідати на незручні запитання малих дітей на тему зачаття. Застосуйте свої знання репродукції людини і створіть твір-пояснення «Звідки беруться діти?».
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Охорона здоров’я
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оприлюднила сумну статистику: 39 % жінок і 20 % чоловіків є безплідними. Найчастіше причинами безпліддя є запальні захворювання статевої системи, порушення роботи імунної та ендокринної систем організму, ксенобіотики. Але найбільш поширеною суб'єктивною причиною безпліддя й порушень розвитку є шкідливі звички. Обґрунтуйте судження про вплив способу життя на репродуктивне здоров’я.
РЕЗУЛЬТАТ
Оцінка
Завдання для самоконтролю
1—6
1. Що таке репродукція людини? 2. Наведіть приклади біологічних особливостей репродукції людини. 3. Наведіть приклади соціальних особливостей репродукції людини. 4. Що таке репродуктивне здоров’я людини? 5. Що таке репродуктивна медицина? 6. У чому суть екстракорпорального запліднення?
7—9
7. У чому біосоціальна сутність репродукції людини? 8. Якими є чинники ризику для репродуктивного здоров’я? 9. Які сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини?
10—12
10. Обґрунтуйте судження про вплив способу життя на репродуктивне здоров’я людини.



        30.04.2021
        Тема: Суть та біологічне значення запліднення. Причини порушень запліднення у людини
Опрацювати параграф 50 на с. 180. письмово завдання 1-6 та поміркуйте на с. 183


        26.04.2021
        Тема: Лабораторни роботи 3. Вивчення будови статевих клітин людини
Виконати лабораторну роботу 3 на с. 189, використовуючи мал.49.1 та 49.2 на с. 179 та параграф 49 на с. 178



        23.04.2021
        Тема: Статеві клітини. Особливості гаметогенезу у людини
Опрацювати параграф 49 на с. 178, письмово  запитання 1-6 та поміркуйте на с. 180


        19.04.2021
        Тема: Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань

Що таке здоров’я? Що таке захворювання? До яких наслідків може призводити порушення клітинного циклу? Що таке доброякісна пухлина? Які фактори можуть бути причинами мутацій?

Онкогенні фактори

Онкогенні фактори — це фізичні, хімічні або біологічні фактори, дія яких стає причиною утворення в організмі доброякісних або злоякісних пухлин. Онкогенні фактори відрізняються високим різноманіттям.

Онкогенні фактори

Група факторів

Фактори

Наслідки дії факторів

Фізичні

Іонизуюче та ультрафіолетове випромінення

Ультрафіолетове випромінення збільшує ризик раку шкіри, а дія іонизуючого випромінення може уражати будь-який орган чи тканину

Хімічні

Ароматичні вуглеводи (бензидин, бензпирен тощо), деякі сполуки Нітрогену, діоксин, спирти, речовини тютюнового диму тощо

Можуть уражати будь-який орган чи тканину з наступним формуванням пухлини

Біологічні

Деякі віруси, мобільні генетичні елементи, помилки систем репарації клітини, дія епігенетичних факторів

Можуть уражати будь-який орган чи тканину з наступним формуванням пухлини

Злоякісні пухлини

Злоякісні пухлини — це новоутворення в організмі, що зумовлені необмеженим і неконтрольованим розмноженням клітин (мал. 48.1), які поширюються в сусідні тканини (здійснюють інвазію) та віддалені органи (утворюють метастази). Щодо злоякісних пухлин часто використовують термін ракова пухлина або рак (мал. 48.2). Цей термін запропонував Гіппократ, який описав пухлину, що зовнішньою формою була схожа на краба або рака завдяки місцевим метастазам, які проникали у сусідні тканини.

Мал. 48.1. Клітини злоякісних пухлин

Характерними ознаками злоякісних пухлин є такі:

• швидкий неконтрольований ріст;

• проникнення в сусідні тканини з утворенням місцевих метастазів (інвазії);

• переміщення окремих клітин пухлини лімфатичними та кровоносними судинами у віддалені органи й тканини (утворення метастазів);

• отруйна дія на весь організм завдяки виробленню клітинами пухлини токсинів;

• фізичне виснаження, зменшення маси тіла;

• наявність механізмів «уникання» уваги імунної системи організму;

• наявність великої кількості мутацій в клітинах пухлини;

• низький рівень диференціації клітин пухлини;

• втрата здатності клітин до апоптозу;

• інтенсивне утворення кровоносних судин в пухлині.

Типи злоякісних пухлин

Злоякісні пухлини класифікують за типом клітин, які дають їм початок. Але клітини в злоякісних пухлинах слабо диференційовані, тому серед них можна розрізнити клітини різних типів.

Мал. 48.2. Розвиток ракової пухлини в нирці (а), печінці (б) і підшлунковій залозі (в)

Поширені типи злоякісних пухлин

Назва пухлини

Структури, з клітин яких утворюється

Меланома

Меланоцити

Карцинома

Епітеліальна тканина

Саркома

Сполучна, кісткова, м'язова тканина

Гліома

Гліальні клітини

Лімфома

Лімфатична тканина

Лейкоз

Стовбурові клітини кісткового мозку

Різноманітність та способи лікування злоякісних пухлин

Способів лікування злоякісних клітин існує багато. І якщо захворювання виявлено на ранній стадії, шанси видужати в хворого дуже великі. А от якщо захворювання було виявлено на пізніх стадіях, ситуація значно ускладнюється. Хоча і в таких випадках людину часто вдається вилікувати. Тому в боротьбі з раком дуже важливою є рання діагностика і профілактика захворювання.

Основними способами лікування злоякісних пухлин є:

• хірургічне видалення пухлини;

• хіміотерапія (знищення клітин пухлини спеціальними препаратами);

• радіотерапія (знищення клітин пухлини за допомогою радіаційного опромінення);

• фотодинамічна терапія (руйнування клітин пухлини світлом з певною довжиною хвилі);

• гормональна терапія (деякі типи пухлин є чутливими до дії гормонів);

• імунотерапія (стимулювання імунної системи організму для підвищення її ефективності у боротьбі з пухлиною).

Найчастіше для підвищення ефективності лікування застосовують комбіновану терапію, за якої одночасно використовується кілька методів знищення пухлини.

Профілактика онкологічних захворювань

Онкологічні захворювання є дуже поширеними й небезпечними. Сучасна медицина розробила багато способів їх лікування, але досі найкращим способом боротьби вважається профілактика. Простіше не допустити, ніж лікувати.

Мал. 48.3. Обстеження молочних залоз за допомогою спеціального приладу (мамографу) — один із поширених способів профілактики ракових захворювань

Профілактика цих захворювань спрямована на уникнення або ослаблення дії канцерогенних факторів. Це допомагає суттєво знизити ризик їхнього виникнення. Так, невживання канцерогенів у складі їжі суттєво зменшує ризик розвитку раку органів травної системи, матки і молочних залоз. Уникнення паління та регулярного перебування в приміщеннях, у яких палять, зменшує ризик захворювання раком легень, стравоходу, шлунка, сечового міхура тощо.

Деякі вірусні інфекції, малорухомий спосіб життя, стреси й нервові перевантаження, потрапляння в зони з підвищеним рівнем радіації теж сприяють розвитку онкогенних захворювань. Тому запобігання дії цих факторів також є гарним профілактичним заходом.

Дуже важливою також є рання діагностика онкологічних захворювань. Шанси вилікувати рак на ранніх стадіях становлять більше, ніж 90 %. Тому регулярне обстеження для виявлення ранніх стадій онкологічних захворювань також можна віднести до засобів профілактики важких форм раку (мал. 48.3).

Запитання та завдання (письмово перші 5 запитань)

1. Що таке онкогенні фактори?

 2. Що таке злоякісна пухлина?

 3. Які бувають злоякісні пухлини?

 4. У чому полягає профілактика онкологічних захворювань?

 5*. Чому важлива профілактика будь-якого захворювання?

4. Які фактори слід враховувати під час лікування злоякісної пухлини?

 5*. Що треба робити, щоб зменшити ризик виникнення злоякісних пухлин в своєму організмі? 

6*. Дізнайтеся, в яких медичних закладах вашого регіону займаютсья профілактикою й лікуванням онкологічних захворювань. Які засоби профілактики онкологічних захворювань доступні у вашому регіоні? Складіть пам’ятку профілактичних дій, які слід виконувати кожній людині протягом життя.



        16.04.2021
        Тема: Причини порушення клітинного циклу та їх наслідки

Проблеми порушення клітинного циклу

Клітинний цикл у клітин організму людини є стандартним для ссавців. У більшості випадків він відбувається без відхилення. А тривалість інтерфази може бути різною й залежить від рівня спеціалізації клітини. Чим більш спеціалізована клітина, тим більша тривалість інтерфази її клітинного циклу.

Але в деяких випадках клітинний цикл може порушуватися. Це може бути причиною нестандартних варіантів поділу клітини (наприклад, амітозу чи ендомітозу). Але найбільшою загрозою для організму людини є ситуація, коли клітина втрачає контроль над своїми поділами і починає інтенсивно ділитися. Такі порушення стають причиною виникнення пухлин різної природи. Такі пухлини поділяють на дві великі групи — доброякісні і злоякісні.

Доброякісні пухлини

Доброякісні пухлини — це новоутворення в організмі, що зумовлені неконтрольованим але обмеженим розмноженням клітин, які не поширюються в сусідні тканини (не здатні до інвазії) та віддалені органи (не утворюють метастази).

За структурою доброякісні пухлини схожі на тканини, з яких вони виникли (мал. 47.1).

Мал. 47.1. Доброякісні пухлини — ліпома та неврома

Ступінь їхньої диференціації суттєво вища, ніж у клітин злоякісних пухлин. Доброякісні пухлини зазвичай ростуть повільно і обмежені сполучнотканинною капсулою. Вони не викликають болю, але можуть порушувати роботу органів, а в деяких випадках здатні перетворюватися на злоякісні пухлини.

Різноманітність доброякісних пухлин є високою. їх класифікують за типом тканини, з якої вони утворилися.

Поширені типи доброякісних пухлин

Назва пухлини

Тканина, з клітин якої утворюється

Аденома

Залозистий епітелій

Епітеліома

Епітеліальна

Фіброма

Сполучна

Неврома

Нервова тканина

Остеома

Кісткова

Хондрома

Хрящова

Ліпома

Жирова

Лімфома

Лімфатична

Міома

М'язова

Найбільш поширеними доброякісними пухлинами є міома матки (розвивається з м’язів матки), папіломи (розвиваються на поверхні шкіри або слизових оболонках), аденоми (розвивається із залозистого епітелію різних залоз).

Для лікування доброякісних пухлин часто застосовують хірургічне втручання. У сучасній медицині популярною технологією лікування деяких типів таких пухлин стає кріокоагуляція, коли клітини пухлин руйнують за допомогою низьких температур.

Отже, тепер ви знаєте

1. До яких наслідків може призводити порушення клітинного циклу? 2. Що таке доброякісна пухлина? 3. Які бувають доброякісні пухлини?

Запитання та завдання

4. Які методи використовують для лікування доброякісних пухлин? 5*. Чи можуть особливості будови та життєдіяльності тканини вплинути на ризик розвитку пухлини? Чому?

Опрацювати параграф 48, с.175 , вивчити визначення, дати письмові відповіді на запитання 1-2 на с 178(лише поміркуйте)

        12.04.2021
        Тема: Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Старіння та смерть клітин 
 Опрацювати параграф 47, с. 172, дати письмові відповіді на запитання 1-7 ( поміркуйте)  або сласти 6 тестових запитань

            02.04.2021
            Тема: Трансплантація тканин та органів у людини, її перспективи. Правила біологічної етики
            Опрацювати параграф 45 на с. 165, дати письмові відповіді на запитання 3-6 на с. 168, вивчити визначення, передивитися відео та скласти 3-6 тестових запитань за відео.





            

            29.03.2021
            Тема: Особливості процесів регенерації організму людини
Опрацювати параграф 43 на с. 160,  та 44 на с. 162, дати письмові відповіді на запитання  1-6 на с. 161 та 4-7 на с 165, вивчити визначення, передивитися відео та скласти 3-6 запитань за відео







26.03.2021

 Тема: Репродукція як механізм забезпечення безперервності існування видів 

Опрацювати параграф 42 на с. 157, дати пісьмові відповіді на запитання 1-6 на с. 159, вивчити визначення, передивитися відео, скласти 3-6 тестових запитань за відое. 








19.02.2021

Тема: Мутації.
Опрацювати параграф 32,  знати визначення  різних типів мутацій. Повторити параграф 31

22.01.2021

Тема: Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація. Гени структурні та регуляторні

переглянути відео https://youtu.be/td2YuuL0fw8

Опрацювати параграф 30, дати письмові відповіді на запитання 1-5 на с. 116


18.01.2021

Тема: Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини

Переглянути відео https://youtu.be/qiIyOzW9YfQ

Опрацювати парграф 29, виписати визначення, склати три тестових запитання


15.01.2021

Тема: Гібридологічний аналіз: основні типи схрещувань та їхні наслідки

Аналіз — вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінювання поведінки об'єкта як системи з усіма чинниками, що впливають на його функціонування. Цей метод широко застосовується в економіці, психології, медицині, біохімії, математиці тощо і навіть у журналістиці. Що ж таке гібридологічний аналіз?

ЗМІСТ

Які принципи й значення гібридологічного аналізу?

ГІБРИДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ — це дослідження характеру успадкування ознак за допомогою системи схрещувань. Для здійснення цього аналізу отримують гібриди і вивчають результати успадкування їхніх ознак у ряді поколінь. При цьому потрібно враховувати взаємодії генів між собою, вплив умов середовища, внутрішні механізми мінливості тощо. Гібридологічний аналіз разом із молекулярно-генетичним та хромосомним є основними видами генетичного аналізу.

Основні принципи проведення гібридологічного аналізу сформулював ще Г. Мендель. Це: 1) добір матеріалу для отримання гібридів (отримання особин з чистих ліній, виділення ознаки чи декількох ознак для дослідження; 2) отримання гібридів (чітке дотримання умов та правил схрещування); 3) індивідуальний аналіз гібридів (з обов'язковим фіксуванням результатів для їхньої аналітичної обробки); 4) використання математичної статистики, складання схем схрещування.

Класична схема гібридологічного аналізу включає такі етапи, як виділення гомозиготних батьківських форм, отримання від їхнього схрещування гібридів та схрещування цих гібридів першого покоління між собою для отримання гібридів другого покоління.

Гібридологічний аналіз дає змогу визначити: а) характер успадкування ознаки (виявити тип взаємодії генів і встановити кількість генів, що беруть участь у прояві ознаки); б) розташування генів, що досліджуються (у гомологічних чи негомологічних, у статевих чи аутосомах); в) групи зчеплення й інформацію для побудови генетичних карт хромосом та ін.

Гібридологічний аналіз широко застосовується не лише в генетиці, а й у селекції у поєднанні з методами гібридизації та оцінювання плідників за нащадками, в генетичній інженерії — для отримання організмів із заданими властивостями, у систематиці — для виявлення філогенетичної спорідненості різних видів організмів тощо (іл. 87).

Іл. 87. Основні етапи гібридологічного аналізу успадкування ознаки забарвлення плодів у суниць

Отже, сутність гібридологічного аналізу полягає в схрещуванні особин з наступним аналізом результатів.

Які типи схрещувань застосовують для гібридологічного аналізу?

СХРЕЩУВАННЯ (у генетиці) — природне чи штучне поєднання генетичного матеріалу спадково різних клітин чи організмів з різними генотипами. Нащадків, що виникли від схрещування двох батьківських особин (позначають латинською літерою Р, від лат. parents — батьки), називають дочірніми особинами, або гібридами (позначають латинською літерою F, від лат. filia — дитина). У схемах схрещування на першому місці записують особину жіночої статі, позначають її знаком (дзеркало Венери), чоловічу стать позначають (щит і спис Марса). Схрещування між ними позначають знаком множення (х).

Схрещування є обов'язковим елементом усіх видів гібридологічного аналізу організмів із статевим розмноженням або статевими процесами. У роздільностатевих організмів схрещування здійснюється за участі спеціалізованих статевих клітин — гамет та з утворенням зиготи. У прокаріотів й одноклітинних еукаріотів (наприклад, інфузорії) схрещуванння здійснюється завдяки кон'югації, трансдукції й трансформації, за яких відбуваються зміни спадкового матеріалу.

Розрізняють моно-, ди- й полігібридні, прості й складні, зворотні й реципрокні, споріднені й неспоріднені схрещування та ін.

Таблиця 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ СХРЕЩУВАННЯ

А. Залежно від кількості пар проявів ознак, за якими різняться батьківські форми

Моногібридне

Схрещування батьківських особин, які різняться за однією парою альтернативних проявів ознак

Дигібридне

Схрещування батьківських особин, які різняться за двома парами альтернативних проявів ознак

Полігібридне

Схрещування батьківських особин, які різняться за трьома і більше парами альтернативних проявів ознак

Б. Залежно від особливостей

Зворотне

Схрещування F1 з однією з батьківських форм

Реципрокне

Система двох схрещувань (прямого і зворотного), в одному з яких організми з ознаками, що вивчаються, використовують як материнські, в іншому — як батьківські: 1) АА х аа; 2) аа х АА

Завдяки схрещуванням отримують потомство від батьків для визначення закономірностей успадкування ознак, розташування генів, що контролюють ці ознаки, взаємодії генів, ролі навколишнього середовища у формуванні ознак тощо.

Отже, схрещування є обов'язковим елементом гібридологічного аналізу, що є, в свою чергу, основним методом генетики.

Для чого в генетиці застосовують зворотні схрещування?

Зворотне схрещування, або беккрос (від англ. backcrossing, від back — знову і cross — схрещувати) — схрещування гібрида першого покоління з однією з батьківських форм. У генетиці використовується для визначення генотипу особини (аналізуюче схрещування), у селекції є основою методу зворотних схрещувань для підсилення в гібридів прояву одного з батьків, подолання стерильності віддалених гібридів, закріплення гетерозису в наступних поколіннях тощо.

Аналізуюче схрещування — це схрещування гібрида з невідомим генотипом (або АА, або Аа) з рецесивною гомозиготою, генотип якої завжди (аа). У схемах схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі й невідомим генотипом записують у вигляді так званого фенотипового радикала A-. Таке позначення означає, що організм точно має один алель, що визначає домінантний стан ознаки, а другий алель є невідомим. У разі схрещування такої особини із рецесивною гомозиготою можливі два варіанти.

I-й варіант. Якщо при схрещуванні особини з домінантною ознакою (А) з рецесивною гомозиготною (аа) особиною усе потомство виявиться одноманітним, значить, аналізована особина з домінантною ознакою гомозиготна (АА).

II-й варіант. Якщо при схрещуванні особини з домінантною ознакою (А) з рецесивною гомозиготою (аа) отримане потомство дає розщеплення 1:1, то досліджувана особина з домінантною ознакою гетерозиготна (Аа) (іл. 88).

Іл. 88. Схема аналізуючого схрещування

Отже, аналізуюче схрещування уможливлює визначення генотипу гібридів, типів гамет та їх співвідношення.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Самостійна робота з таблицею

Проаналізуйте закономірності моногібридного схрещування і заповніть таблицю кількісної характеристики ди-, три- і полігібридних схрещувань.

Таблиця. КІЛЬКІСНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЗА РІЗНИХ ТИПІВ СХРЕЩУВАННЯ

Параметр

Моногібридне

Дигібридне

Тригібридне

Полігібридне

Число типів гамет, утворених F1

2

Число комбінацій гамет у F2

4

Розщеплення за фенотипом у F2

(3 : 1)

Розщеплення за генотипом у F2

(1 : 2 : 1)

Число фенотипових класів

2

Кількість генотипових класів

3

Самостійна робота 4

Розв'язування типових вправ з генетики

Вправа 1*. Які типи гамет утворюють організми з такими генотипами: а) ААВВСС; б) ААВВСс; в) АаВbCC; г) АаВbСс?

Вправа 2*. У гороху жовтий колір насіння (А) домінує над зеленим, гладка форма насіння (В) — над зморшкуватою, біб простої форми (С) — над бобом із перетяжками. Схрещено рослину АаВbсс із рослиною ааbbСс. Визначте розщеплення в наступному поколінні за фенотипом.

Вправа 3*. Кароокий, темноволосий, резус-позитивний чоловік одружується з блакитноокою, світловолосою резус-негативною жінкою. Визначте ймовірність народження блакитноокої світловолосої дитини, якщо батько гетерозиготний за домінантними проявами ознак.

Біологія + Українська література. Метод посередника

«Мічурін нахилився над молодою рослиною, замислений і сумний, наче лікар над хворою дитиною.

— Ні! До персика нам, видно, ще далеко. Сашо, запиши: дикий мигдаль з культурним персиком не схрещується... Пошукаємо обхідних шляхів» (О. Довженко.Мічурін). І науковець знайшов цей шлях. Так з'явився в селекції рослин метод східчастого схрещування, або метод посередника, що його застосовують для подолання несхрещуваності видів. У чому полягає суть методу посередника?

СТАВЛЕННЯ

Біологія + Домашні тварини. Морські свинки

У живий куточок діти принесли двох чорних морських свинок (Cavia porcellus), вважаючи їх чистопородними. Проте в наступному поколінні серед їх потомства з'явились білі свинки. Установіть генотипи цих свинок, якщо відомо, що чорне забарвлення домінує над білим. Висловіть судження щодо практичного значення знань про види схрещувань.

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка

Завдання для самоконтролю

1—6

1. Що таке гібридологічний аналіз? 2. Назвіть основні галузі застосування гібридологічного аналізу. 3. Що таке схрещування в генетиці? 4. Назвіть основні типи схрещувань. 5. Що таке зворотні схрещування? 6. Що таке аналізуюче схрещування?

7—9

7. Які принципи й значення гібридологічного аналізу? 8. Які типи схрещувань застосовують для гібридологічного аналізу? 9. Для чого в генетиці застосовують зворотні схрещування?

10—12

10. На конкретному прикладі продемонструйте практичне значення знань про типи




Опрацювати поданий матеріал та параграф 28, пиьмові відповісти на запитання 1-4, 5* на с 110








11.01.2021

Тема:  Основні поняття генетики. Закономірності спадковості

Опрацювати параграф  27, вивчити визначення, дати відповіді на запитання після параграфу письмово














завдання за посиланням.

Тема: Гіпотези походження вірусів. Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування. Роль вірусів в еволюції організмів. Використання вірусів у біологічних методах боротьби зі шкідливими видами.

Повторити параграф 8, опрацювати параграф 9,10,11. скласти конспект, вивчити визначення.































Фото виконаної роботи надіслати на
 електронну  адресу :  olga.panchenko1111@gmail.com  
  або на вайбер    +380969968375



27.05.2020

Тема:  Повторення

РЕПРОДУКЦІЯ (розмноження) — відтворення собі подібних, завдяки чому забезпечуються безперервність і спадковість життя.
Таблиця 9. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ РОЗМНОЖЕННЯ ОРГАНІЗМІВ
Ознака
Нестатеве розмноження
Статеве розмноження
Поділ клітин, що є основою
Мітоз
Мейоз
Клітини, які беруть участь
Соматичні
Статеві
Фази (гаплоїдна, диплоїдна)
Диплоїдний набір хромосом
Гаплоїдний набір хромосом
Джерело мінливості
Мутації
Мутації. Генетична рекомбінація
Участь батьківських особин
Здебільшого одна
Здебільшого дві
Ідентичність покоління
Генетично точні копії батьків
Генетично відмінні від батьків
Основні види
Поділ навпіл, множинний поділ, брунькування, спороутворення, вегетативне розмноження
Партеногенез
Поліембріонія
Гермафродитизм
Роздільностатевість
Біологічне значення
Сприяє збереженню найбільшої пристосованості за незмінних умов існування.
Забезпечує швидке відтворення великої кількості нащадків
Сприяє генетичному різноманіттю особин і створює передумови для освоєння нових умов.
Забезпечує повільне відтворення невеликої кількості нащадків
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК (онтогенез) — це розвиток особини від їі зародження до смерті.
Таблиця 10. ПЕРІОДИЗАЦІЯ ОНТОГЕНЕЗУ БАГАТОКЛІТИННИХ ОРГАНІЗМІВ
У тварин (на прикладі хордових тварин)
У рослин (на прикладі покритонасінних)
I. Ембріональний період
Дроблення
Гаструляція
Гістогенез та органогенез
II. Постембріональний період
Нестатевозрілий період
Період статевого дозрівання
Період статевої зрілості
Період старіння і смерть
I. Ембріональний період
Продукування зародкової меристеми
Утворення зародкового корінця та пагона
Формування насінини
II. Постембріональний період
Період проростка
Період молодості
Період зрілості
Період старіння і смерть
Типи постембріогенезу тварин
Прямий розвиток — це розвиток, за якого щойно народжена тварина загалом нагадує дорослу (ссавці, плазуни, птахи, хрящові риби, павуки, скорпіони, війчасті та малощетинкові черви). Біологічне значення прямого розвитку полягає в тому, що зменшується вразливість народженої тварини щодо зовнішніх чинників.
Непрямий розвиток — це розвиток, за якого утворюється личинка, яка перетворюється на дорослу особину безпосередньо або через перетворення (земноводні, кісткові риби, комахи, кліщі, більшість молюсків, червів). Біологічне значення непрямого розвитку: живильна функція, раціональне використання ресурсів, розселення, забезпечення зараження хазяїв Різновиди непрямого розвитку:

- прямий розвиток з повним перетворенням — це розвиток личинки, який супроводжується перебудовою всіх її органів і систем (наприклад, у твердокрилих, кісткових риб, земноводних);
• непрямий розвиток з неповним перетворенням — це розвиток личинки, яка має спільні риси будови з дорослими особинами, в зв'язку з чим перетворення стосуватимуться окремих органів і систем (наприклад, у прямокрилих, тарганів, клопів, термітів).
Самоконтроль знань
Тест 5. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
І. Завдання з вибором правильної відповіді (по 1 балу за кожну правильну відповідь)
1. Як називається процес розвитку кількох зародків з однієї зиготи?
А партеногенез
Б поліембріонія
В фрагментація
Г брунькування
2. Яка з наведених істот здатна до регенерації найбільшою мірою?
А губка-бодяга
Б аскарида людська
В восьминіг
Г жук-олень
3. Укажіть основну проблему сучасної трансплантології.
А пересаджування органів
Б підбір антигенів
В подолання сумісності
Г подолання несумісності тканин й органів
4. Фаза розходження однохроматидних хромосом до полюсів клітини — це
А профаза
Б метафаза
В анафаза
Г телофаза
5. Генетично запрограмована загибель клітин — це
А некроз
Б мітоз
В апоптоз
Г цитоз
II. Завдання на встановлення відповідності (2 бали за правильне зіставлення)
6. Зіставте спосіб нестатевого розмноження з організмами, для яких властивий.
А поділ навпіл
Б брунькування
В спороутворення
Г множинний поділ
1 дріжджі
2 малярійний плазмодій
3 хламідомонада
4 амеба протей
5 ящірка
7. Зіставте стадію сперматогенезу людини з клітинами, які утворюються.
А стадія розмноження
Б стадія росту
В стадія дозрівання
Г стадія формування
1 сперматоцити І-го порядку
2 сперматозоони
3 сперматогонії
4 неполярні тільця
5 сперматиди
III. Завдання з вибором правильної комбінації відповідей (3 бали за правильну комбінацію)
8. Укажіть ознаки, що характеризують ембріональну стадію, позначену цифрою 5.
А Назва
1 зигота
2 бластула
3 гаструла
4 нейрула
Б Кількість зародкових листків
1 один
2 два
3 три
4 чотири
В У яких організмів наявна?
1 водорості
2 вищі рослини
3 хордові
4. членистоноги 





25.05.2020

Тема:  Чинники, здатні справляли позитивний і негативний вплив на процеси росту та розвитку людини

Опраіювати параграф  52 , виписати та вивчити визначення, письмово виконати завдання 1 на с. 189.

Завдання на застосування знань
Вікові періоди — це періоди життя людини, що різняться особливостями росту й розвитку. Назвіть межі вікових періодів людини та наведіть приклади вікових особливостей.

Період
Тривалість
Вікові особливості росту й розвитку
Новонародженість
Грудний вік
Дитинство
Підлітковий період
Юнацький період
Зрілий вік
Похилий вік
Старечий вік

20.05.2020

Тема:  Лабораторна робота 4. Вивчення етапів ембріогенезу

Вивчення етапів ембріогенезу
Мета: закріпити знання про періоди та основні процеси ембріогенезу людини; розпізнавати на ілюстраціях основні стадії ембріогенезу, зародкові листки та зародкові оболонки плоду.
Обладнання: ілюстрації, таблиці.
Хід роботи
1. Розгляньте ілюстрації стадій передзародкового періоду розвитку ссавців. Використайте запропоновані терміни й утворіть з них ряд, що відображає правильну послідовність стадій дроблення: бластоциста, зигота, морула, стадія двох бластомерів, стадія восьми бластомерів, стадія чотирьох бластомерів.
2. Розгляньте ілюстрації стадій зародкового періоду розвитку ланцетника. Замалюйте і підпишіть такі елементи будови, як: ектодерма, ентодерма, мезодерма, нервова трубка, хорда, травна трубка.
3. Розгляньте стадію плідного періоду людини на 4—5-му місяці вагітності. Зіставте позначені частини будови з назвами: плід, хоріон, амніон, жовтковий мішок, пупковий канатик, плацента, амніотична рідина.
4. Заповніть таблицю: «Характеристика періодів ембріогенезу людини».
5. Підсумок роботи.
Назва періоду
Тривалість
Основні процеси
1. Передзародковий
2. Зародковий
3. Плідний




18.05.2020

Тема:  Взаємодія частин зародка, що розвивається  (явище ембріональної індукції)


Як відбувається взаємодія частин зародка, який розвивається?
Спрямованість ембріонального розвитку та появу різних клітин із однорідних вихідних визначають різні чинники. Це цитоплазматичний розподіл жовткових включень, надслабке ультрафіолетове випромінювання, міжклітинна комунікація, міграції клітин, а також взаємодія частин зародка.
Ембріональна індукція — явище взаємодії між частинами зародка, завдяки чому одна із них визначає напрям розвитку сусідньої. Ембріональна індукція сприяє збільшенню різноманітності клітин і здійснюється за безпосереднього контакту клітин між собою. Дослідження взаємодій між клітинами під час ембріогенезу започатковані німецьким зоологом В. Ру (1850—1924). Вагомий внесок у розвиток уявлень про це явище зробили Д. Гердон, Ч. Чайлд, Х. Тидеман та ін. За відкриття організуючих ефектів у ембріональному розвитку німецький ембріолог Г. Шпеман (1869—1941) отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини (1935). Пізніше було встановлено, що ці взаємовпливи здійснюються за участі спеціальних білкових речовин-індукторів. Експериментально було доведено, що білки-індуктори є вже у незаплідненому яйці, але перебувають у неактивному стані через наявність інгібіторів. Під час ембріогенезу змінюється йонний склад цитоплазми й позаклітинного середовища, що приводить до виходу інгібіторів із клітини і розблокування індукторів. Як наслідок індуктори входять в ядро й активують відповідні гени, що сприяє диференціації клітин, гісто- й органогенезу.
Отже, взаємодія частин зародка, що розвивається, забезпечує спрямованість розвитку.


Опрацювати  параграф  51, виписати та вивчити визначення, дати письмові відповіді на запитання 5,6 на с.187



13.05.2020

Тема:  Ембріогенез


Запліднена яйцеклітина — це не просто клітинна маса без особливих власних характеристик. Вона на цій стадії відрізняється від пуп'янка квітки чи зародка тварин. Вона повністю й абсолютно є ЖИТТЯМ людської істоти, і вона має те саме життя, що й новонароджений малюк, дитина, підліток або зріла людина», — так писав американський лікар Е. Хант. А якою є ваша думка щодо права зародка на життя? Зародок — це вже новий і неповторний організм чи лише частина організму матері, що повністю залежить від неї?
ЗМІСТ
Які періоди ембріогенезу людини?
ЕМБРІОГЕНЕЗ ЛЮДИНИ — розвиток організму людини від зиготи до народження. Він триває 40 тижнів, і за цей час з однієї клітини виростає організм, який складається з мільярдів спеціалізованих клітин. Ембріогенез людини під час вагітності поділяють на три періоди: передзародковий (1 тиждень), зародковий (перші 2—8 тижні) і плідний (9—40 тижні).
Передзародковий період — це період від зиготи до формування імплантованого зародка. Після запліднення зигота активно ділиться шляхом мітозу і переміщується по матковій трубі до матки. Через три доби формується скупчення із 12—16 клітин, яке називається морула (від лат. morula — ягідка шовковиці). Поділи клітин продовжуються і через 5—6 діб після запліднення виникає стадія (близько 100 клітин), всередині якої є порожнина. Тепер це одношарова багатоклітинна стадія-бластула, яка у людини має назву бластоциста (іл. 141).
Іл. 141. Схема початкових стадій ембріогенезу людини
Уся сукупність мітотичних поділів зиготи, що завершуються утворенням бластоцисти, називають дробленням. На 7-й день після запліднення бластоциста занурюється в слизову оболонку матки й прикріплюється до неї (імплантація) за допомогою виростів-ворсинок. Починається розвиток зародка.
Зародковий період — це період формування зародка, що триває від моменту імплантації до утворення плоду. Потрапивши в матку, зародок починає швидко розвиватися. В процесі гаструляції виникають три зародкові листки (ектодерма, мезодерма й ентодерма) й утворюються зародкові оболонки. Далі розпочинається гісто- та органогенез — утворення тканин та органів. У ньому виокремлюють фази нейруляції (утворення осьового комплексу органів: нервова трубка, травна трубка, хорда) та формування інших органів. На 16—18—й день у зародка, який не більший за рисове зерно, вже є серце, зачатки вух, очей, рук, ніг, головного мозку. Наприкінці зародкового періоду зародок уже має усі органи, притаманні дорослій людині; його називають плодом.
Плідний період — це період розвитку плода, що триває з початку третього місяця до народження. Розвивається плід у плодовому міхурі, що розміщений всередині матки й утворений тканинами організму матері й зародковими оболонками. На 9-му тижні плід досягає довжини 3,0—3,5 см і маси 4 г. Із 12-го тижня відбувається скостеніння скелета, починають функціонувати м'язи, з 18—20-го тижня плід починає рухатися, з 28-го тижня він здатний реагувати на звуки. На 9-му місяці вагітності маса плоду досягає 3,2—3,8 кг, а довжина — 50—54 см. Таким чином, у плідному періоді відбуваються процеси морфогенезу органів (удосконалення форми, прийняття нового вигляду завдяки процесам ембріональної індукції, апоптозу, росту тощо).
Отже, основними етапами ембріонального розвитку людини є передзародковий, зародковий та плідний періоди.

Яке значення зародкових оболонок в ембріогенезі людини?
Зародкові оболонки (позазародкові органи, провізорні органи) — тимчасові органи, що їх утворює зародок під час ембріогенезу і які забезпечують його ріст і розвиток. До позазародкових органів людини належать хоріон, амніон, плацента, алантоїс, жовтковий мішок, пупковий канатик та ін. (іл. 142).
Іл. 142. Розташування плода в матці перед народженням: 1 — м'язова оболонка матки; 2 — слизова оболонка матки; 3 — амніон; 4 — плід; 5 — амніотична рідина;6 — пупковий канатик; 7 — плацента
У людини жовтковий мішок бере активну участь у живленні й диханні ембріона, але функціонує недовго — до 8-го тижня, а потім зазнає зворотного розвитку. Амніон формує амніотичну оболонку, що виробляє амніотичну рідину, яка створює необхідне для розвитку зародка водне середовище. Окрім того, амніон забезпечує плід поживними речовинами, виконує захисну функцію, амортизуючи можливі струси та удари, попереджає потрапляння до плоду шкідливих агентів. Алантоїс є органом живлення, газообміну та екскреції на перших етапах розвитку зародка, і на 2-му місяці ембріогенезу алантоїс редукується. Хоріон, або ворсинкова оболонка, проникає в слизову оболонку матки і разом з нею утворює плаценту. Плацента (від лат. placenta — коржик) є особливим органом, який забезпечує плід поживними речовинами і киснем, вбирає кінцеві продукти обміну, секретує гормони, і слугує бар'єром для шкідливих речовин. Однією з найважливіших функцій цього бар'єра є забезпечення імунологічного захисту. Однак крізь плацентарний бар'єр легко проникають алкоголь, наркотичні речовини, нікотин і багато ліків. Формування плаценти закінчується наприкінці 3-го місяця вагітності.
До важливих позазародкових органів людини належить також пупковий канатик, який забезпечує ембріон поживними речовинами та киснем, перешкоджає проникненню шкідливих речовин з плаценти до ембріона, виконуючи в такий спосіб захисну функцію.
Отже, в ембріональному розвитку людини важливу роль відіграють тимчасові провізорні органи, які утворюються й функціонують у зародка і яких немає в дорослому стані.
Біологія + Мистецтво. Плацента людини
Одним із найвідоміших малюнків Леонардо да Вінчі (1452—1519) є зображення людського плода. Завдяки цій роботі Леонардо вважається першою людиною в історії, яка правильно показала розташування плоду людини в матці, положення голови, рук, ніг, пуповини, судин. Єдине, в чому митець припустився помилки, це зображення плаценти. На малюнку зародка людини він зобразив плаценту... корови. Яке значення плаценти для ссавців? Чим плацента людини відрізняється від плаценти інших плацентарних ссавців?
РЕЗУЛЬТАТ
Оцінка
Завдання для самоконтролю
1—6
1. Що таке ембріогенез? 2. Назвіть періоди ембріогенезу людини. 3. Що таке ембріональна індукція? 4. Яке значення ембріональної індукції? 5. Що таке зародкові оболонки? 6. Назвіть зародкові оболонки людини.
7—9
7. Які періоди ембріогенезу людини? 8.  Яке значення зародкових оболонок в ембріогенезі людини?
10—12
9. Охарактеризуйте періоди ембріогенезу людини.

ПОВТОРИТИ параграф 50, опрацювати даний текст, дати відповіді на запитання.



06.05.2020

Тема:  Репродуктивне здоров'я. Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини

Яку будову мають сперматозоїд, яйцеклітина?
Що таке запліднення?
Репродуктивна медицина в останні роки здобула велику популярність, оскільки щораз більше пар не може самостійно зачати дитину та вдається до допомоги медиків.
Репродуктивна медицина - це комплекс медико-біологічних знань і досвіду, спрямований на розв’язання проблеми дітонародження та планування сім’ї. Наразі репродуктивна медицина зробила крок уперед, завдяки чому з’явилися новітні методики, спрямовані на реалізацію репродуктивної функції пар, які не можуть зачати дитину природним шляхом. Доречно розглянути декілька сучасних методів репродуктивної медицини.
Метод екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) полягає в тому, що в жінки за допомогою спеціальної гормональної терапії провокують вироблення яйцеклітин, які витягують і запліднюють у сприятливих умовах за допомогою сперми її чоловіка або донора. Надалі отриманий ембріон уводять у порожнину матки, що уможливлює вагітність (рис. 219).
Заморожування ембріонів необхідно для повторного ЕКЗ. Наприклад, досить часто трапляються випадки, коли перше ЕКЗ не закінчується вагітністю. Щоб жінка не піддавалася зайвий раз гормональній терапії, під час першого ЕКЗ у неї беруть кілька яйцеклітин, які запліднюють. Тільки два ембріони впроваджують у порожнину матки за екстракорпорального запліднення, решта проходять кріозаморозку для можливого повторного ЕКЗ.
Рис. 219. Сучасні методи репродуктивної медицини
Екстракорпоральне запліднення
Обґрунтуйте необхідність відповідального ставлення до планування сім'ї. Висловте власне ставлення щодо біологічних і соціальних аспектів регулювання розмноження людини.
Сурогатне материнство застосовують тоді, коли жінка не може виносити дитину. Наприклад, коли в жінки трапляються часті викидні, і завжди існує ризик чергового переривання вагітності. Суть методу полягає в тому, що сурогатній матері вводять у порожнину матки ембріон, який вона виношує. Дохідне, або комерційне сурогатне материнство передбачає винагороду за те, що жінка виношує та народжує біологічно чужу їй дитину. Альтруїстична, або некомерційна форма сурогатного материнства має на меті безоплатну допомогу жінкам, які з тих чи інших причин не можуть самостійно виносити дитину (рис. 220).
Зважаючи на надзвичайну важливість завдання, сурогатні матері проходять суворий відбір. Вони обов’язково повинні бути здоровими не тільки фізично, а й психічно, крім того, у них повинні бути свої діти. Прийняття рішення про подібне лікування вимагає згоди обох із подружжя.
Донорство яйцеклітини необхідне в тих випадках, коли організм жінки з якоїсь причини не може продукувати власні яйцеклітини або ж вони не дозрівають. Яйцеклітина від здорової жінки-донора дає можливість жінці виносити й народити дитину.
Банк донорської сперми існує практично в кожній клініці репродуктивної медицини. У ньому виникає необхідність, якщо чоловік абсолютно безплідний.
Наразі тривають дискусії навколо соціальних аспектів, переважно так званого права плода на життя. Це зумовлено тим, що багато сучасних технологій пов’язані з використанням тканин ембріона й плода. Прикладом втручання в процес внутрішньоутробного розвитку є методики, використовувані під час ЕКЗ. Критиці піддають й інший метод, що його також використовують в ЕКЗ. Це метод редукції ембріона за багатоплідної вагітності, під час якого видаляються «зайві» ембріони.
Виконати письмово в зошит

Рис. 220. Правове регулювання сурогатного материнства у світі
Проаналізуйте карту. Сформулюйте висновок про стан правового регулювання сурогатного материнства у світі, біологічних і соціальних аспектів регуляції розмноження людини.
1. Дайте означення поняття репродуктивна медицина.
2. Схарактеризуйте сучасні методи репродуктивної медицини.
3. Висловте власне ставлення щодо біологічних і соціальних аспектів регулювання розмноження.

04.05.2020

Тема:  Особливості репродукції людини у зв'язку  з її біосоціальною сутністю


§ 62. ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ЛЮДИНИ У ЗВ'ЯЗКУ З ЇЇ БІОСОЦІАЛЬНОЮ СУТНІСТЮ

Основні поняття й ключові терміни: РЕПРОДУКЦІЯ ЛЮДИНИ. Репродуктивне здоров’я. Репродуктивна медицина.
Пригадайте! Що таке розмноження? Хто такий Homo sapiens?
Знайомтеся!
Яйцеклітину під мікроскопом першим побачив Карл Бер (1792—1876). Сталося це в далекому 1827 р. За наукові заслуги був нагороджений золотою медаллю, на якій викарбувано латинський вислів: Оrsus ab оvo hominem homini ostendit («Почавши з яйця, він показав людині людину»).
ЗМІСТ
У чому біосоціальна сутність репродукції людини?
Біологічними особливостями репродукції людини є роздільностатевість з високим ступенем статевого диморфізму (іл. 139). Крім різниці у репродуктивній системі та первинних статевих ознаках є відмінності й у вторинних статевих ознаках і поведінці. У людському суспільстві поширеними є соціальні погляди про гендерну рівність чоловічої й жіночої статей. Гендер (англ. gender — стать, від лат. genus — рід) — соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальна, соціокультурна роль чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, що позначає біологічні відмінності.
Іл. 139. Репродуктивна система жінки (вгорі) й чоловіка (внизу)
Процес розмноження в людини пов'язаний з внутрішнім заплідненням (зачаттям). Це біологічний механізм злиття сперматозоона з овоцитом, яким розпочинається розвиток нового організму в тілі матері. Більш ніж у 98 % випадків під час зачаття відбувається запліднення тільки однієї яйцеклітини, що зумовлює розвиток одного плода. У 1,5 % випадків розвиваються двійні (близнята). Приблизно в одному з 7 500 випадків вагітності розвиваються трійні.
Здатність до репродукції мають тільки біологічно зрілі індивіди. У людини статеве дозрівання відбувається від 9 до 16 років у дівчат та від 11 до 18 років — у хлопців. Здатність до репродукції зберігається у жінок до 40—45 років, у чоловіків — до літнього віку, навіть упродовж усього життя. У юнацькому віці завершується пубертатний період, тобто період статевого дозрівання. Це означає здатність молодих людей до зачаття дитини без шкоди для свого здоров’я, а для дівчини ще й здатність виносити і народити здорову дитину. Статева зрілість — одна з найважливіших засад подружжя. Проте статева зрілість — ще не показник соціальної готовності до шлюбу.
Зародок людини розвивається в матці жінки під час вагітності впродовж 265—270 днів. Пологи в людини за нормальних умов відбуваються наприкінці 40-го тижня вагітності (строкові, або своєчасні, пологи). Тривають пологи у першороділей близько 18—20, у тих, що повторно народжують, — 12—14 год. Це біологічні особливості. Соціальним аспектом наприклад є те, що жінкам у сучасному суспільстві надається декретна відпустка. В Україні така відпустка з 30-го тижня вагітності терміном на 126 днів і виплатою матеріальної допомоги по вагітності й пологам.
Отже, РЕПРОДУКЦІЯ ЛЮДИНИ — біологічна здатність людини відтворювати собі подібних, що відбувається із визначальним впливом соціальних умов.
Якими є чинники ризику для репродуктивного здоров’я?
Репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не просто відсутність захворювань, що стосуються репродуктивної системи, її функцій і процесів. Це поняття багатопланове й застосовується не лише у біологічному, а й соціальному аспектах. Так, розрізняють репродуктивне здоров’я підлітків, жінок, чоловіків, молоді, нації та ін.
Репродуктивне здоров’я, як і здоров’я в цілому, визначається різними чинниками. По-перше, воно залежить від спадковості. Батьки передали нам свої ознаки й властивості, зокрема й ті, що визначають репродуктивне здоров’я. По-друге, репродуктивне здоров’я залежить від способу життя, корисних і шкідливих звичок. До порушення репродуктивного здоров’я можуть призвести безвідповідальне ставлення до себе, відсутність аналізу наслідків своїх дій, неправильне інформування про способи й методи профілактики небажаної вагітності, про запобігання інфекціям, що передаються статевим шляхом. За видом збудників захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), поділяються на: вірусні (СНІД, генітальний герпес, гепатит В), бактеріальні (сифіліс, гонорея, хламідіоз), протозойні (трихомоніаз, лямбліоз), грибкові (кандидози), паразитарні (короста, лобковий педикульоз). До чинників ризику для репродуктивного здоров’я належать: а) несприятливий для здоров’я спосіб життя (стрес, гіподинамія, нераціональне харчування); б) шкідливі звички; в) несприятливі екологічні чинники середовища (забрудненість довкілля, високий рівень радіації тощо); г) негативні чинники соціального середовища (низький рівень життя, безробіття тощо); д) спадкові порушення; е) недоступність медичних послуг і послуг з консультування.
Планування та ретельна підготовка майбутніх батьків до вагітності, здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок сприяють нормальному перебігу вагітності та пологів, народженню здорових дітей.
Отже, турбота про своє здоров’я, у т. ч. і репродуктивне, мають стати нормою й культурою поведінки кожної людини та суспільства в цілому.
Які сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини?
Репродуктивна медицина — це галузь медицини, яка займається відновленням репродуктивного здоров’я та вирішенням проблем народження дітей і планування сім'ї. У репродуктивній медицині використовуються знання генетики, гінекології, кріобіології, цитології, молекулярної біології.
Основною методикою репродуктивної медицини є екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ, «штучне запліднення», «запліднення в пробірці»). Це методика, згідно з якою яйцеклітини жінки запліднюються поза її організмом і через кілька діб вводяться в порожнину матки з метою розвитку вагітності. Екстракорпоральне запліднення вперше в історії людства було проведено в 1978 р. Засновником екстракорпорального запліднення вважається Р. Едвардс, який був нагороджений у 2010 р. Нобелівською премією з фізіології і медицини (іл. 140).
Іл. 140. Схема штучного запліднення
Репродуктивна медицина інтенсивно розвивається. Розроблено новітні методики, спрямовані на реалізацію репродуктивної функції пар, які не можуть зачати дитину природним шляхом: а) ін'єкція сперматозоона в цитоплазму яйцеклітини; б) методика донорства яйцеклітини; в) сурогатне материнство; г) методика заморожування ембріонів; д) банк донорської сперми; е) методика стимульованих циклів та ін. На початку 2017 р. репродуктологи клініки «Надія» виступили із заявою про народження в Україні першої у світі дитини після застосування методики пронуклеарного перенесення («дитини від трьох батьків»). Суть методу полягає в тому, що пацієнтці вводять донорську яйцеклітину, з якої видалено власне ядро та введені гаплоїдні ядра чоловіка й жінки, які стануть генетичними батьками дитини. В результаті цієї маніпуляції було отримано «реконструйовану» яйцеклітину, що мала генетичний набір ядерної ДНК від матері і батька і цитоплазматичної ДНК від донора, тобто дитина має «трьох батьків».
Зазначимо, що досягнення українських спеціалістів у галузі репродуктивної медицини не поступаються досягненням в інших країнах. Інститут репродуктивної медицини в Києві — це вже міжнародний медичний центр з лікування як жіночого, так і чоловічого безпліддя. Центр має власні відділення ембріології, репродуктології, власний кріобанк.
Отже, можливості сучасної репродуктивної медицини є дуже оптимістичними — завдяки ефективним методикам лікарі здатні допомогти сім'ям реалізувати мрію про материнство, виліковувати безпліддя і загалом сприяти поліпшенню репродуктивного здоров’я нації.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею письмово в зошит.
За допомогою таблиці визначте біологічне й соціальне у наведених проявах розмноження людини. Сформулюйте висновок про біосоціальну сутність репродукції людини.
Прояв
Біологічне
Соціальне
Статеве розмноження
Стать
Статева поведінка
Запліднення
Вагітність
Пологи
Біологія + Символіка
Чому в народі кажуть: «Лелека приніс дитину»? По-перше, як перелітні птахи, білі лелеки відлітають на південь восени і повертаються в Європу через дев'ять місяців. По-друге, літня ніч на 21 червня — це було язичницьке свято шлюбу й народжуваності, з яким пов'язували зачаття дітей, а їхнє народження відбувалося приблизно в той час, коли лелеки прилітали з вирію. Але основною причиною появи цього виразу є все-таки те, що батькам непросто відповідати на незручні запитання малих дітей на тему зачаття. Застосуйте свої знання репродукції людини і створіть твір-пояснення «Звідки беруться діти?».
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Охорона здоров’я
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оприлюднила сумну статистику: 39 % жінок і 20 % чоловіків є безплідними. Найчастіше причинами безпліддя є запальні захворювання статевої системи, порушення роботи імунної та ендокринної систем організму, ксенобіотики. Але найбільш поширеною суб'єктивною причиною безпліддя й порушень розвитку є шкідливі звички. Обґрунтуйте судження про вплив способу життя на репродуктивне здоров’я.
РЕЗУЛЬТАТ
Оцінка
Завдання для самоконтролю
1—6
1. Що таке репродукція людини? 2. Наведіть приклади біологічних особливостей репродукції людини. 3. Наведіть приклади соціальних особливостей репродукції людини. 4. Що таке репродуктивне здоров’я людини? 5. Що таке репродуктивна медицина? 6. У чому суть екстракорпорального запліднення?
7—9
7. У чому біосоціальна сутність репродукції людини? 8. Якими є чинники ризику для репродуктивного здоров’я? 9. Які сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини?
10—12
10. Обґрунтуйте судження про вплив способу життя на репродуктивне здоров’я людини.



29.04.2020

Тема:  Суть та біологічно значення запліднення. Причини порушень запліднення у людини

Опрацювати параграф 50, виписати та вивчити визначення, дати відповідь на запитання 1-2 з розділу "поміркуйте"


27.04.2020

Тема:  Лабораторна робота 3.  Вивчення будову статевих клітин людини

Повторити параграф 49, виконати лабораторну  роботу 3 на с. 189, на пункти 1-2 обов'язкове схематичне зображення з детальним підписом.



22.04.2020

Тема: Статеві клітини. Особливості гаметогенезу людини

Подивіться відео за посиланням https://youtu.be/QdDYeP_VDGs,  скласти три запитання до відео.

Опрацювати  параграф 49, виписати  та вивчити визначення,  знати відповіді на запитання після параграфу,  дати письмові відповіді на запитання 6 та "  поміркуйте " на с. 180.



15.04.2020

Тема:   Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань.

Опрацювати  параграф 48, виписати та вивчити визначення.
Повторити параграфи 43-47, скласти по три тестових запитання до кожного параграфу, відмітити  відповіді.


13.04.2020

Тема:  Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки

Опрацювати параграф 47, виписати  та вивчити визначення. Подивиться відео https://youtu.be/Gq1W3lVGkYk та
порівняти мітоз та мейоз.


08.04.2020

Тема:  Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Старіння клітин.

Опрацювати  параграф 46, виписати визначення та вивчити, дати письмові відповідні на запитання після параграфу. Підготувати повідомлення в зошиті чи на аркушах А4, або презентацію на тему "Гіпотези старіння клітин"


06.04.2020
Тема: Трансплантація тканин та органів у людини, її перспективи. Правила біологічної етики.

Домашнє завдання: опрацювати  параграф 45, виписати та вивчити  визначення, дати письмові відповіді на запитання після параграфу.       




Підписатися на: Дописи (Atom)